Finance Business Service
. , 72/74 03150 ,
+38 044 498 56 40, info@fbs-group.com
Пн-Пт з 08:00 до 19:00 Київ
Тільки літери та пробіли (від 2 до 30 символів)
Введіть номер, приклад +380777777777
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

Питання щодо зупинення реєстрації податкових накладних

ПОЧАЛОСЯ!!! ЗУПИНЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ

Питання щодо зупинення реєстрації податкових накладних

І знов до реєстрації податкових накладних, а саме щодо підстав зупинення їх реєстрації.

Як не запевняли нас представники Міністерства фінансів України, що відсоток зупинених податкових накладних буде мінімальним, але вже на сьомий день роботи системи блокування, з’явилися і перші «жертви».

І першою «жертвою» стали саме виробники. Чому? Да тому, що система моніторингу, по суті звіряє кількість придбаного товару із кількістю реалізованого товару в розрізі номенклатури. Звичайно, що у програми блокування, до виробника «постають певні питання» – придбано було один товар а реалізується інший.

Але слід усвідомлювати, що це цілком логічно, адже виробник займається не перепродажем товару, а створенням нового товару із закуплених складових (сировини тощо).

Як врегульовано питання блокування реєстрації податкових накладних, і чи не має тут суперечностей, розбиралися спеціалісти Finance Business Service.

Пункт 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що у разі зупинення податкової накладної, платник податків має право протягом 365 днів подати: письмові пояснення та/або копії документів. Про наявність пропозиції подання пояснень та копій документів йдеться і у вимогах до квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

Тобто в Податковому кодексі України йдеться мова про пояснення та копії документів.

Але з невідомих причин, Міністерство фінансів України Наказом № 567 від 13.06.2017 р., затверджує необхідність подання «інформації» та й ще за певною формою.

Нагадуємо, що Міністерство фінансів України має затвердити вичерпний перелік документів, а не форм в яких подається інформація.

На переконання Міністерства фінансів України, ця «інформація» відображатиме специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності. Тобто фактично підприємство розкриває свій процес виробництва, свою внутрішню роботу. Але парадокс в тому, що ця «інформація» може бути і не врахована ДФС України. Звідси питання:

  1) на підставі яких норм права Мінфін затверджує форму подання інформації, щодо специфіки господарської діяльності платника податків? 2) з яких підстав ДФС може не враховувати цю інформацію? Яким чином ДФС може не влаштовувати специфіка діяльності підприємства? Чи ДФС вправі вносити зміни у специфіку діяльності, або вимагати її зміни від платника податків?

Лише на одне з цих питань Міністерство фінансів України відповідає. На питання – коли інформація подана в установленій формі (!?) може бути не врахована Комісією ДФС (прийняте рішення), Міністерство фінансів України зазначає – «у разі якщо до

контролюючого органу надійшла інформація, що свідчить про надання платником недостовірної інформації згідно з додатком до цих Критеріїв» (останній абзац п. 5 критеріїв  оцінки ступеня ризиків).

Однак ця відповідь, породжує ще ряд питань: яка це може бути інформація, від кого вона надходить, у який спосіб вона надходить, чим або ким ця інформація підтверджена, і що значить «свідчить» (свідчить – це взагалі оціночне поняття)?. На ці питання Міністерство фінансів України відповіді не дає. Не відомо також, яким чином це рішення буде оформлятися (адже можливість прийняття такого рішення контролюючим органом Податковим кодексом України не передбачається) і чи підлягатиме воно оскарженню? Таким чином, питання є, а відповідей немає.

Проте відсутність конкретики з цих питань, надає Комісії ДФС дуже широкі повноваження щодо оцінювання інформації та її необґрунтованого прийняття або відхилення. Фактично, платник податків, вимушений буде спростовувати будь-які домисли та вигадки Комісії ДФС, і яким чином це робити, питання залишається відкритим.

А тим часом формування податкових показників залишатиметься заблокованим. І фактично це ручне, штучне маніпулювання можливістю підприємства формувати свої податкові показники.

А як бути із п. 74.1. ст. 74 Податкового кодексу України, який визначає, що в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зберігається лише інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу?

Виходячи з цієї норми, інформація зібрана відповідно Наказу Мінфіну (а не відповідно до ПКУ) по суті не може зберігатися в інформаційних системах, а відтак і враховуватися комісією ДФС!

Тобто наш законодавець знов і знов створює правові колізії, забуває про наявність нормотворчої техніки та необхідність узгодження термінології, чим створює додаткові труднощі в інтерпретації податкового законодавства платниками податків, що в вкотре перекладе врегулювання правозастосовної діяльності на окружні адміністративні суди.

Стосовно критеріїв для зупинення реєстрації податкових накладних. Їх Міністерством фінансів України визначено два, і схематично вони виглядають наступним чином:

І.

ІІ.

Якщо реєстрацію податкової накладної зупинено з однієї із зазначених вище підстав, то для подолання цієї ситуації, Міністерством фінансів України визначено «вичерпний» перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

Дуже дивно, але і для першого і для другого випадка, передбачено один і той самий перелік документів. Що хотіло сказати цим Міністерство фінансів України – невідомо. Хоча також з невідомих причин Міністерством фінансів України їх визначено різними підпунктами, напевне щоб надати об’ємність самого документу, адже на смислове навантаження це жодним чином не вплинуло.

Вичерпним переліком назвати їх також важко, скоріше за все це загальний перелік документів, які взагалі можуть бути в наявності платника податків.

Да і відверто кажучи, визначаючи, що повинен бути затверджений «вичерпний перелік документів», законодавець напевне погарячкував. Адже складання такого переліку, так би мовити на усі випадки життя – просто нереально. А відтак, такі вимоги

визначені у Податковому кодексі України, є заздалегідь спірними та невиконуваними, що може спровокувати нескінченне коло судових спорів, адже за наявності орін буде в певній мірі права. А тому знов усе переходить в площину оціночних понять, розв’язувати які прийдеться у судах.

Яким чином комісія Державної фіскальної служби відреагує на надані підприємством-виробником пояснення та підтверджуючи документи, достовіре відомо, але спеціалісти Finance Business Service стежать за розвитком цих подій і продовжують висвітлювати їх розвиток та практику застосування.