Законопроект, який було внесено до Європарламенту у лютому 2022 р., передбачає відповідальність великих компаній за порушення прав людини. Законопроект схожий на німецький закон про проведення due diligence ланцюжків поставок, який був прийнятий минулого року і з 1 січня 2023 р. є обов’язковим для німецьких компаній.
У той час як уряди ЄС уже погодили спільну позицію у справі у грудні минулого року, Європарламент ще має узгодити свою власну позицію до того, як з Комісією ЄС можуть розпочатися остаточні «тристоронні» переговори для завершення ухвалення закону.
Проте проблема з європейським законопроектом зводиться до дискусії, у якій формі приймається законопроект.
Поправка, подана німецьким консервативним депутатом Європарламенту Анжелікою Ніблер, зобов’язує Європейську комісію перетворити директиву на регламент через шість років після набуття нею чинності. Різниця між директивою та регламентом полягає в тому, що директиви повинні бути включені до національного законодавства державами-членами, що дає їм певну свободу дій для адаптації його до національних умов, тоді як регламент застосовується безпосередньо.
За поправкою про зміну Regulation на Directive стоїть бізнес, який закликає – to pul the emergency break – пригальмувати із законопроектом, оскільки можливості бізнесу обмежені та не зможуть потягнути ще один тягар.
Тут на терезах: регуляторна норма та витрати компаній для її виконання. Важливо як прийняти норму, а й забезпечити ефективність її виконання (комплаенс).