Прийнято нову директиву ЄС про врегулювання суперечок щодо подвійного оподаткування

Існуючі європейські механізми арбітражного вирішення податкових спорів щодо подвійного оподаткування, прописані в податкових угодах і відповідно до Арбітражної конвенції ЄС, не завжди ведуть до ефективного вирішення податкових спорів. Недавній моніторинг, проведений Радою ЄС, виявив деякі недоліки, особливо щодо доступності механізмів вирішення спорів, а також тривалості та ефективного завершення процедури. За даними Європейської Комісії, кількість податкових спорів щодо подвійного оподаткування в ЄС на даний час оцінюється приблизно у 900, на ці суперечки припадає близько 10,5 млрд. євро. У зв’язку з цим 10 жовтня цього року Рада ЄС затвердила Директиву про вирішення податкових спорів (далі – Директива). Директива спрямована на зміну поточної ситуації, коли обсяг обов’язкового арбітражу у вирішенні спорів обмежується питаннями коригувань трансфертного ціноутворення та розподілу прибутку пов’язаних осіб. Відтепер юридичні та фізичні особи зможуть своєчасно вирішувати всі суперечки, пов’язані з тлумаченням і застосуванням угод, які передбачають усунення подвійного оподаткування доходів і капіталу. Серед ключових цілей нових правил у рамках Директиви наступні:

• виникнення зобов’язання у держав-членів приймати рішення по всіх спорах, що виникають навколо податкових угод, і впливати на податковий статус підприємств і громадян;
• надання платникам податків можливості для розблокування процедур у національних судах;
• визначення чітких часових рамок і стандартних термінів по кожному етапу арбітражного розгляду;
• розширення сфери охоплення податкових суперечок між державами-членами, що випливають із податкових угод та інших міжнародних договорів;
• обов’язкове сповіщення платників податків і публікація оглядів арбітражних рішень.

Для досягнення зазначених цілей Директива передбачає наступне:

• Держави-члени матимуть правове зобов’язання приймати остаточні і такі, що підлягають виконанню, рішення відповідно до вдосконаленого механізму вирішення спорів; якщо ж вони не виконають ці зобов’язання, такі рішення приймуть національні суди.
• Платники податків, які мають суперечки щодо податкових угод, можуть ініціювати процедуру, відповідно до якої держави-члени, які уклали угоду, що розглядається, повинні спробувати вирішити суперечку мирним шляхом протягом двох років.
• Якщо після закінчення дворічного періоду рішення не знайдено, компетентний орган кожної з держав-членів повинен створити Консультативну комісію для винесення арбітражного рішення.
• Якщо компетентні органи не можуть створити Консультативну комісію для винесення арбітражного рішення, платник податків може подати позов до національного суду з вимогою про призначення такої Консультативної комісії.

Консультативна комісія (за погодженням із відповідними компетентними органами або призначена національними судами відповідних держав-членів) складається з одного голови, максимум двох представників від кожного компетентного органу і максимум двох незалежних експертів. Комісія матиме шість місяців для винесення остаточного, обов’язкового до виконання рішення, яке розв’яже суперечку. Директива застосовуватиметься до спорів, що виникли після 1 липня 2019 року, із питань, пов’язаних із податковим роком, який починається з 1 січня 2018 року або після цієї дати. Міжнародні компанії повинні вітати Директиву як крок до поліпшення доступу до механізмів вирішення податкових спорів у рамках Європейського Союзу. Нова Директива встановлює європейський механізм отримання доступу транснаціональних компаній до розв’язання суперечок, пов’язаних із податковими угодами. Вона розширює сферу застосування існуючих механізмів Арбітражної конвенції ЄС, аби охопити не тільки суперечки щодо коригування прибутку пов’язаних підприємств, а й інші спори, пов’язані з податковими угодами. Зокрема, суперечки між державами-членами, не пов’язані з трансферним ціноутворенням, які не можуть бути вирішені на двосторонній основі, відповідно до нової Директиви будуть за замовчуванням вирішуватися шляхом обов’язкового арбітражу. Ці зміни в Європі працюють разом із мінімальними стандартами, узгодженими в рамках 14-го пункту Плану дій ОЕСР BEPS, для підвищення ефективності та своєчасності процедур досягнення взаємної домовленості щодо податкових угод. Ухвалення нової Директиви означає, що європейські країни пішли далі мінімальних стандартів, які не включали обов’язковий арбітраж при вирішенні спорів. Очікується, що прийняття цієї Директиви посилить тиск на країни в питаннях узгодження позицій у процедурах досягнення взаємної домовленості. Таким чином, Директива підвищить юридичну визначеність, одночасно створивши більш сприятливе середовище для бізнесу та інвестицій у Європейський Союз. Ухвалення Директиви є своєчасним удосконаленням механізмів урегулювання суперечок, доступних для платників податків, як для випадків із подвійним оподаткуванням, так і для випадків, пов’язаних із труднощами у тлумаченні податкових угод. Директива буде охоплювати ширше коло суперечок, і держави-члени матимуть чіткі терміни для узгодження обов’язкового рішення в майбутньому. Це, ймовірно, буде мати важливе значення в середовищі після БЕПС, де податкову визначеність важко отримати на односторонній основі і де кількість податкових спорів, ймовірно, буде збільшуватися в залежності від того, як податкові адміністрації почнуть регулярну і цілеспрямовану практику проведення аудиту при укладенні транскордонних угод.