З циклу публікацій «Правові аспекти створення, маркетингу та продажу НФТ (NFT) за законодавством США», частина 1
Все більша популярність споживання та накопичення контенту в цифровій формі останніми роками призвела до нової складної проблеми: як встановити, що певна версія цифрового твору є «оригіналом», адже його можна легко і швидко відтворити в ідентичні копії? Ця проблема також створює відчутні виклики для розвитку «економіки цифрової власності», при якій споживачі володіють цифровим твором (неважливо, музика це чи текст, відео або графіка) на противагу «економіки цифрової ліцензії», при якій споживачі отримують ліцензії на такі твори від платформ, і «втрачають» свої твори, коли завершується строк їх підписки або платформа припиняє існування. Вирішенням цієї проблеми можуть стати Non-Fungible Tokens (невзаємозамінні токени, загальновідомі як NFT, тут і далі – НФТ), які можуть використати технологію блокчейну для того, щоб: визначити оригінальність цифрового твору, відстежити його походження, винагородити авторів та відкрити нові бізнес-можливості, зокрема шляхом надання власникам НФТ унікального доступу до цифрового контенту та сервісів чи контенту та сервісів з матеріального світу. Хоча показники ринку НФТ постійно коливаються, очікується, що його обсяг сягне відмітки в понад 2 млрд. дол. США за підсумками 2021 року. Що таке НФТ і як вони функціонують, які цікаві юридичні аспекти та виклики виникли внаслідок їх появи?
Що таке НФТ?
Пояснення, що таке НФТ, найкраще розпочати з дещо незвичного імені, що використовується для опису цих маркерів цифрової власності. У цілому, коли технологія блокчейну використовується для генерації монет або токенів, утворені цифрові активи «визначаються родовими ознаками», тобто вони є ідентичними та взаємозамінними у співвідношенні один до одного. Наприклад, кожен біткойн є ідентичним до всіх інших біткойнів. Отже, взаємозамінні токени погано годяться для того, щоб ідентифікувати та виокремлювати «оригінал» цифрового твору. Як вказує ім’я НФТ, за ідеєю «невзаємозамінних токенів» стоїть намір генерувати такі токени, які є унікальними, і така унікальність дозволяє використовувати ці токени для ідентифікації цифрового товару як оригіналу чи одного із серії оригіналів. «Токени» – також є не зовсім вдалою назвою, оскільки НФТ насправді є шматками комп’ютерного коду, відомими також як смарт-контракти, які існують в межах блокчейнів та містять «метадані», серед яких є, зокрема: унікальний ідентифікаційний номер НФТ, короткий опис твору, зв’язаного з НФТ («базовий твір», «базовий твір»), а також вказівник на місце поза межами блокчейну, де зв’язаний з НФТ твір зберігається. Цифровий твір, зв’язаний з НФТ, зазвичай не зберігається в блокчейні.
Хоча ми наразі знаходимось на зародковій стадії того, як автори, правовласники та бренди можуть використовувати НФТ, у багатьох сферах вже було немало значних подій. Наприклад, правовласники, включаючи ентертейнмент-компанії та спортивні ліги, використовують НФТ як спосіб створення та просування цифрових предметів колекціонування як для поточних, так і для потенційно нових фанів. Компанії з виробництва відеоігор шукають способи впровадження НФТ, щоб дозволити користувачам придбавати, торгувати та здавати в оренду активи з середовища ігор. У музичній індустрії артисти використовують НФТ для підтримки прямого зв’язку з фанатами, а також генерації нових джерел доходу. Наприклад, гурт Kings of Leon вразив світ, коли випустив альбом, у якого також була НФТ-версія. Ті, хто придбав альбом через НФТ, отримали також покращене візуальне медіа, цифрове завантаження музики та вінілову платівку з обмеженого тиражу. Цей гурт також продав на аукціоні ще один тип НФТ, який включав чотири квитки на місця в передньому ряду на будь-який з концертів гурту під час туру будь-де в світі, зустріч із та вітання від гурту, сувенірну продукцію з туру та поїздку на лімузині. Як показує приклад “Kings of Leon”, НФТ можуть також слугувати видом цифрового ідентифікатора, який дозволяє фізичній особі мати право на отримання матеріального товару чи спожити послугу. У світі мистецтва найвідомішим продажем НФТ були торги на аукціоні Крісті за один з цифрових колажів митця, відомого як “Beeple”, який був проданий за 59 млн. дол. США. Однак, окрім дорогого, обмеженого за доступом світу аукціонів, цифрові артисти використовують НФТ також як спосіб монетизувати свої оригінальні твори.
Зрештою, є зростаючий ринок так званих «НФТ спільноти». Тобто коли створюють низку НФТ певного типу персонажу (наприклад, анімаційні панди, мавпи, коти тощо), кожен з яких трішки відрізняється від інших (наприклад, носять різні капелюхи чи мають інший вираз обличчя). Власники НФТ, зв’язаних з цими графічними зображеннями, можуть зазвичай взаємодіяти з окремо розробленим світом і відкривати для себе різні користувацькі враження.
Види учасників ринку НФТ
На ринку НФТ є низка груп учасників:
1. Оператори платформ. Багато НФТ призначені для обігу та зберігання в блокчейні Ethereum. Однак існує багато інших блокчейнів, і деякі з них розробляють виключно з акцентом на функціонал надсилання, отримання та зберігання НФТ.
2. Маркетплейси. Звичайно НФТ купують та продають через маркетплейси. Деякі маркетплейси пропонують тільки «відібраний» контент: там маркетплейс перевіряє індивідуальних цифрових авторів, котрі хочуть розміщувати на ньому власні твори на продаж, або укладає письмові договори з великими правовласниками (наприклад, спортивними лігами або командами, ентертейнмент-компаніями тощо). Інші маркетплейси просто надають послуги відкритих платформ, на яких кожен може опублікувати НФТ для продажу. Насамкінець, деякі маркетплейси пропонують як площадку для «відібраних» творів, так і «відкриту» для всіх секцію.
3. Автори та правовласники. Як було зазначено, НФТ зазвичай розробляються та створюються індивідуальними авторами або великими правовласниками.
4. Власники НФТ. Власник НФТ, яким як правило є фізична особа, однак мати у власності НФТ може також Децентралізована Автономна Організація (далі – ДАО). У цілому, ДАО – це створені на основі блокчейну організації, які функціонують на підставі групи заздалегідь визначених правил чи протоколів, підпорядкованих смарт-контрактам. ДАО використовують блокчейн-технологію для децентралізації організаційної структури корпорації шляхом забезпечення механізмів запису часток у прозорий та децентралізований спосіб та для того, щоб дозволити автоматизувати певні процеси – передачу активів чи прийняття рішень.
Технологія, що стоїть за НФТ
Аби зрозуміти юридичні аспекти НФТ, важливо зрозуміти деякі технологічні основи. Ринки зазвичай покладаються на довірену третю особу, яка автентифікує (перевіряє повноваження) учасників ринку та зберігає центральний реєстр власності кожної із сторін. Технологія блокчейну, за якою стоять більшість криптовалют, пропонує заміну для цієї довіреної третьої особи у вигляді цілком децентралізованої мережі комп’ютерів, кожен з яких зберігає ідентичну копію реєстру та перевіряє і схвалює нові транзакції з допомогою заснованого на консенсусі механізму. Учасників автентифікує не центральна третя сторона, а криптографічний метод відомий як «шифрування через приватний/відкритий ключ». Важливою ознакою блокчейнів, суттєвою для НФТ, є те, що оскільки кожен блок транзакцій криптографічно заснований на попередньому блоці, вони є цілком захищеними від зміни/редагування. Тобто якою б не була ціль, історичні записи не можливо змінити чи видалити. Блокчейн-транзакції є також прозорими, тобто кожен може спостерігати за всіма переміщеннями активу від місця створення, при цьому кожен учасник представлений в ланцюгу блокчейн-адресою (послідовність алфавітно-цифрових символів). Важливо, що немає одного єдиного блокчейну, як можна говорити про один інтернет. Швидше, блокчейн – це вид технологічного підходу, і не всі блокчейни обов’язково можуть взаємодіяти один з одним. Отже, блокчейн – це потужне технологічне рішення для створення та зберігання незмінних цифрових сертифікатів власності, які можна відстежити від моменту їх створення.
Хоча НФТ стали важливою темою дискусій про блокчейни у 2021 році, ідея НФТ у блокчейні з’явилась ще у 2014 році. Вони стали більш вживаними у 2018 році, коли було випущено загальний стандарт (ERC-721) для НФТ, створених в блокчейні Ethereum.
Ключова ринкова риса НФТ є наслідком того факту, що НФТ – це частина комп’ютерного коду, який можна запрограмувати. Це дозволяє розробникам включати програмовані функції сплати роялті (чи перепродажу), які автоматично пересилають потрібну суму криптовалюти до гаманця в ланцюгу одного чи більшої кількості авторів, правовласників або учасників у проекті щоразу, коли НФТ продають в блокчейні. Ця технологія відкриває численні нові можливості для винагороди тих, хто залучений до НФТ-проекту, та, що є найбільш важливим, дозволяє авторам та правовласникам безпосередньо отримувати вигоду від збільшення вартості НФТ при перепродажу. Такі схеми оплати вже починають вводити, однак паралельно багато НФТ-платформ вводять також інші, несумісні підходи до сплати роялті, створюючи неоднозначність щодо того, чи виконуватимуться зобов’язання з оплати роялті при переміщенні НФТ у межах таких платформ. Наразі розробляється стандарт з оплати роялті (EIP-2981), який стандартизує питання сплати роялті принаймні для токенів, створених за стандартом ERC-721. Все ж, стандартизація не зможе бути всеохоплюючою, адже стандарт, прийнятий для одного блокчейну, може бути несумісним із стандартом, введеним для іншого.
У наступній публікації з циклу розглянемо, як врегульовано НФТ та права інтелектуальної власності за законодавством США.