Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Тільки літери та пробіли (від 2 до 30 символів)
Введіть номер, приклад +380777777777

Регулювання NFT та прав інтелектуальної власності за законодавством США

Регулювання NFT та прав інтелектуальної власності за законодавством США

З циклу публікацій «Правові аспекти створення, маркетингу та продажу NFT (NFT) за законодавством США», частина 2

Хто має право створювати NFT? Аналіз за авторським правом

Кожен, хто створює NFT, автор-фізична особа чи правовласник з великою бібліотекою активів інтелектуальної власності, повинен встановити, чи є у них належні права для цього. Фактично, слід дати відповідь на питання: «Хто має право надати покупцю цифровий «сертифікат власності» на «автентичну» версію твору». Оскільки NFT були визнані лиш недавно як засіб ідентифікації цифрових товарів, не дивно, що більшість контрактів щодо створення та прав на цифрові товари (твори мистецтва, музичні твори, сувенірну продукцію чи інші товари) не містять вказівок на те, кому належить право створювати NFT, зв’язаний з цифровим товаром. Так, пункти про права на NFT почали додавати до такого роду договорів, однак наразі тим, хто аналізує питання того, у кого є право створювати NFT, слід покладатись на стандартний аналіз у сфері інтелектуальної власності (далі – ІВ), а також перевіряти, чи містять договори пункти, які можна витлумачити як такі, що врегульовують застосування NFT.

Одне з найцікавіших питань у сфері ІВ, що стосується NFT, – це те, які авторські права є необхідними, щоб «токенізувати» цифровий твір як NFT. Згідно з авторським правом автор володіє авторським правом на твір після створення цього твору та його фіксації у матеріальній формі, незалежно від середовища створення. Власник авторських прав користується «в’язкою прав» на твір, зокрема має виключне право відтворювати, готувати похідні твори, публічно виконувати та публічно демонструвати твір. Ця «в’язка прав» може належати або бути передана за ліцензією власником авторських прав у цілому або частково, однак, поки вони чітко не уступлені або не передані по ліцензії, вони залишаються у автора твору.

Ще більше ускладнює регулювання те, що не завжди автору твору належать авторські права. У автора твору не завжди є достатня кількість прав для токенізації цього твору у NFT. За загальним правилом, згідно з авторським правом авторські права належать автору, однак є кілька винятків: якщо твір створений працівником у ході виконання роботи, авторські права належать роботодавцю, а для деяких видів творів, якщо твір створюється незалежним виконавцем за договором «про створення твору», авторські права належать замовнику за договором. У всіх інших випадках автор повинен чітко уступити свої авторські права на твір, щоб вони перейшли від нього. Різниця у тому, належали авторські права на твір з самого початку стороні чи були уступлені їй, може мати важливі наслідки. Як правило, цеденти авторських прав мають «право повернення», згідно з яким вони можуть припинити цесію та визнати за собою авторські права на твір знову через 35 років. Як саме застосовується право повернення, визначається тим, чи твір було створено до чи після 1 січня 1978 року, коли набув чинності діючий Закон США про авторське право. І хоч ця проблема може здаватись позбавленою практичної цінності, покупцям таких NFT як предмети колекціонування або NFT, придбаних з метою здійснення інвестицій, рекомендується встановити, чи первісний автор має право повернення.

Ті, хто створюють NFT, повинні також враховувати, чи є у базового твору спільні автори, у яких є застосовні права, котрі можуть вплинути на створення NFT. Питання, що саме можна вважати спільним твором, є складним, і ті, хто творять NFT, повинні розуміти, у кого може бути можливість визнати за собою наявність права спільної власності на твір.

Є низка унікальних проблем, зв’язаних з музичними творами. Загалом, на кожен музичний твір є авторські права на композицію (на музику та лірику), а також суміжні права на звукозапис, який є особливим вираженням композиції, створеним артистами виконання чи звукозапису. Суміжні права належать артистам або, традиційно, лейблам. Якщо третя сторона або музичний виконавець, яким не належать авторські права на музичний твір, хочуть створити похідний твір композиції або запису, наприклад, поєднанням музичного твору з відеокліпом, їм буде потрібна так звана «ліцензія на синхронізацію» для використання композиції і «майстер-ліцензія» для використання запису. Створення тільки аудіозапису композиції потребує «механічної ліцензії».

Отже, що слід робити стороні, яка прагне створити NFT цифрового твору? Якщо сторона, що має намір створити NFT, володіє всім комплексом авторських прав, проблем не виникає. Однак, у разі, якщо права були розділені між багатьма сторонами, зокрема через договори виключної ліцензії, відповідь може бути менш очевидною. Створення NFT потребує здійснення принаймні певних авторських прав, оскільки твір слід буде демонструвати, наприклад на маркетплейсі, бо інакше покупець не знатиме, що саме він купує. Щоб пропонувати як NFT відеокліпи та музику, можуть бути потрібні права на виконання творів. У більшості випадків, сторонам доведеться проаналізувати договори, які закріплюють розподіл прав, для встановлення тих, хто може дозволяти створення NFT, маючи на увазі, що таке створення може потребувати згоди багатьох сторін. Цим сторонам слід буде також розглянути комерційні умови домовленостей між ними. Наприклад, багато договорів щодо творів включають широкі «всеохоплюючі» положення, зокрема, широке право на «комерціалізацію» твору або застосування твору з використанням усіх технологій, які будуть розроблені в майбутньому. Щоб розуміти, чи включають ці положення право на створення NFT, слід аналізувати обставини у кожному окремому випадку, хоча суди тлумачили такі положення як такі, що охоплюють будь-які нові технології (рішення Rooney v. Columbia Pictures Indus., Inc., 538 F. Supp. 211, 223 (S.D.N.Y.), aff’d, 714 F.2d 117 (2d Cir. 1982).

Ті, хто має намір створити або використати NFT, повинні також зважити на особисті немайнові права автора на пов’язаний з NFT твір. Обсяг немайнових прав залежить від застосовної юрисдикції, однак зазвичай охоплені та забезпечені захистом певні неекономічні права автора. У США такі права поширюються тільки на візуальні твори відповідно до Закону про права візуальних артистів 1990 року (далі – ВАРА); за ними визнано тільки право на авторство і право на непорушність твору, у інших юрисдикціях серед таких прав може бути також право контролю автором над тим, чи демонструвати і, якщо так, як демонструвати, твір, а також як використовувати твір. Залишається ще наочно встановити, чи може автор застосувати свої особисті немайнові права, аби не дозволити створення NFT, пов’язаного з його твором, але таку можливість відкидати не варто.

Багато маркетплейсів NFT прагнуть захистити себе від проблем з можливою недостатністю авторських прав шляхом встановлення вимоги до тих, хто створює NFT, надати запевнення у тому, що у них є всі належні для цього права, а також зняти з покупців будь-яку відповідальність, якщо буде встановлено невідповідність між наданим запевненням і фактичним станом речей.

Інші права ІВ

Хоча ключовими юридичними питаннями у сферах використання NFT є нюанси застосування авторського права, тим, хто створює NFT, слід також мати на увазі аспекти регулювання торгівельних марок (наскільки торгова марка (далі – ТМ) може бути інкорпорована до NFT без дозволу правовласника ТМ), а також права імені, зображення та схожості (далі – права ІЗС).

Як Закон Ленгема, акт федерального рівня регулювання, так і законодавство штатного рівня у США закріплює захист від недозволеного використання ТМ у спосіб, який може спричинити переплутування серед споживачів. Більше того, використання імені, символу, зображення або засобу, які можуть спричинити помилку в сприйнятті щодо походження, виробника/надавача чи спонсора товару або послуги, заборонено. Відповідно, використання ТМ або кольорових імітацій ТМ у NFT може бути порушенням прав на ТМ третьої сторони. Більше того, якщо та ТМ є відомою та такою, що вирізняється, можуть бути також порушені права, передбачені федеральним законодавством та законодавством штатів про розмивання захисту.

Включення ІЗС фізичної особи до NFT без її дозволу несе ризик порушення прав публічності такої фізичної особи. Право на публічність є правом ІВ, захищеним законом. Воно є виключним правом фізичної особи контролювати комерційне застосування своєї особистості, тобто прав ІЗС. Понад 35 штатів США наразі визнають право на публічність фізичної особи. Хоча охоплення захистом відрізняється від юрисдикції до юрисдикції, порушення зазвичай виникає тоді, коли третя сторона використовує схожість з певною особою у комерційних цілях без отримання дозволу на це від неї.

У наступній публікації з циклу розглянемо аспекти включення регулювання прав на NFT у різні договори та питання забезпечення сталості базового твору.

Замовити послугу

з нашими фахівцями

Тільки літери та пробіли (від 2 до 30 символів)
Використовуйте формат name@mail.com
Тільки літери, цифри і пробіли (від 2 до 30 знаків)
Залишились питання?

Замовте професійну консультацiю

Тільки літери та пробіли (від 2 до 30 символів)
Введіть номер, приклад +380777777777