Одним із найбільш поширених способів подання податкової декларації, є подання її засобами електронного зв’язку, для чого отримується посилений сертифікат електронних ключів та укладається договір про визнання електронної звітності.
Питання подання електронної звітності врегульовано: Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності».
Наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 було затверджено примірний договір «про визнання електронних документів», відповідно до п. 4 якого: «Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.». Таке право на одностороннє розірвання договору кореспондувалося із положеннями п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України (до 01.01.2017 р.), і виглядало наступним чином.
Традиційно, податкові органи досить широко тлумачать надані їм повноваження, і до недавнього часу, подання звітності засобами електронного зв’язку, було інструментом тиску податкових органів на платника податків.
Досить часто траплялися випадки, коли подаючи декларацію за відповідний період, платник податків несподівано отримував квитанцію, якою повідомлялося про те, що документ не прийнято із приміткою «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності». Через деякий час від контролюючого органу надходив лист про одностороннє розірвання договору. Причому конкретні підстави такого розірвання, здебільшого не зазначалися, або зазначалося, що підприємство відсутнє за місцезнаходження (хоча таке твердження дуже часто не відповідало ані дійсності, ані відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Такі дії податкового органу зазвичай визнавалися судом протиправними, і своїми рішеннями суди або зобов’язували податковий орган прийняти відповідний документ податкової звітності, або визнавали його поданим з дати, коли платник податків подав цей документ до податкового органу. Але, щоб отримати таке рішення, платнику податків необхідно було докласти певних зусиль та втратити чимало часу. Крім того, незважаючи на здебільше позитивну, для платника податків, судову практику, такі дії податкового органу призводили до необґрунтованого перевантаження окружних адміністративних судів.
Відповідно до масштабних змін, що сталися у Податковому кодексі України на підставі Закону України № 1797-VIII від 21.12.2016 р., з 01 січня 2017 року положеннями п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України, прямо забороняють податковому органу в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.
Спеціалісти Finance Business Service сподіваються, що така позитивна зміна, як заборона податковому органу в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів, спростить життя платникам податків, та надасть їм можливість скерувати свої зусилля на розширення своїх бізнес-проектів.
Одним із найбільш поширених способів подання податкової декларації, є подання її засобами електронного зв’язку, для чого отримується посилений сертифікат електронних ключів та укладається договір про визнання електронної звітності.
Питання подання електронної звітності врегульовано: Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу», Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1452 «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності».
Наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233 було затверджено примірний договір «про визнання електронних документів», відповідно до п. 4 якого: «Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.». Таке право на одностороннє розірвання договору кореспондувалося із положеннями п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України (до 01.01.2017 р.), і виглядало наступним чином.
Традиційно, податкові органи досить широко тлумачать надані їм повноваження, і до недавнього часу, подання звітності засобами електронного зв’язку, було інструментом тиску податкових органів на платника податків.
Досить часто траплялися випадки, коли подаючи декларацію за відповідний період, платник податків несподівано отримував квитанцію, якою повідомлялося про те, що документ не прийнято із приміткою «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності». Через деякий час від контролюючого органу надходив лист про одностороннє розірвання договору. Причому конкретні підстави такого розірвання, здебільшого не зазначалися, або зазначалося, що підприємство відсутнє за місцезнаходження (хоча таке твердження дуже часто не відповідало ані дійсності, ані відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Такі дії податкового органу зазвичай визнавалися судом протиправними, і своїми рішеннями суди або зобов’язували податковий орган прийняти відповідний документ податкової звітності, або визнавали його поданим з дати, коли платник податків подав цей документ до податкового органу. Але, щоб отримати таке рішення, платнику податків необхідно було докласти певних зусиль та втратити чимало часу. Крім того, незважаючи на здебільше позитивну, для платника податків, судову практику, такі дії податкового органу призводили до необґрунтованого перевантаження окружних адміністративних судів.
Відповідно до масштабних змін, що сталися у Податковому кодексі України на підставі Закону України № 1797-VIII від 21.12.2016 р., з 01 січня 2017 року положеннями п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України, прямо забороняють податковому органу в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.
Спеціалісти Finance Business Service сподіваються, що така позитивна зміна, як заборона податковому органу в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів, спростить життя платникам податків, та надасть їм можливість скерувати свої зусилля на розширення своїх бізнес-проектів.