- Заявник є власником житлової нерухомості на території ОАЕ, в якій він постійно проживає і оплачує рахунки за комунальні послуги. В Україні ж заявник знятий з реєстрації місця проживання з січня 2016 року;
- Дружина заявника також проживає на території ОАЕ. Крім того, заявник є власником компанії, яка веде господарську діяльність на території ОАЕ, у зв’язку з чим центр життєвих інтересів заявника знаходиться на території ОАЕ;
- Протягом 2015 року заявник перебував на території України всього 14 днів;
- У 2015 році заявник був прийнятий на консульський облік в посольстві України в ОАЕ;
- У 2016 році Міністерство фінансів ОАЕ видало заявникові свідоцтво про податкову резидентність, відповідно до якого він оформив візу резидента і є податковим резидентом ОАЕ.
Втрата статусу громадянина України-резидента вперше визнана судом України
19 грудня 2016 року Печерським районним судом м.Києва було прийнято рішення про задоволення заяви фізичної особи – громадянина України про встановлення факту втрати ним статусу громадянина України – резидента і набуття статусу громадянина України – нерезидента.
Складність питання полягає у відсутності юридичної процедури для підтвердження факту втрати громадянином України статусу резидента / набуття статусу нерезидента. Разом з тим, даний статус має велике значення, оскільки для резидентів і нерезидентів діє різний порядок відкриття банківських рахунків за межами України, порядок здійснення інвестицій за кордон, а також декларування доходів, отриманих за межами України.
Відповідно до ч. 2 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України, факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, можуть бути встановлені у судовому порядку.
В українській правовій системі міжнародний договір має вищу силу по відношенню до акту законодавства України. Виходячи з цього, головним документом, на який посилався суд при встановленні факту втрати резидентності заявника була угода про уникнення подвійного оподаткування з країною, в якій проживає заявник (в нашому випадку це відповідна Угода між Урядом України та Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів, ратифікована Законом України № 1013-IV від 19.06.2003 р, далі – «Угода»).
Відповідно до ст. 4 Угоди, якщо фізична особа є резидентом обох Договірних Держав (є резидентом за національним законодавством як України, так і ОАЕ), її статус визначається відповідно до таких правил:
a) вона вважається резидентом тієї Договірної Країни, де вона має постійне житло. Якщо постійне житло є в обох Договірних Країнах, особа вважається резидентом тієї Договірної Країни, де має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів);
b) якщо Договірна Країна, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або, коли особа не має постійного житла в жодній із Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Країни, де зазвичай проживає.
Відповідно до цих правил, на статус резидента ОАЕ заявника вказували такі фактичні обставини: