Вперше питання відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам постало ще в 2014 році, після анексування РФ АРК Крим і частин Донецької та Луганської областей.
На сьогодні тема отримання компенсації або відшкодування фізичним чи юридичним особам внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України є найбільш актуальною.
Лише після повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022 держава зі свого боку прийняла ряд нормативно-правових актів, які забезпечують механізм компенсацій та відшкодування шкоди.
В свою чергу Верховний Суд дав зелене світло українським судам на розгляд справ про відшкодування майнової (моральної) шкоди, в яких відповідачем виступає РФ (ВС констатував, що держава-агресор не може прикриватись судовим імунітетом з огляду на заподіяну шкоду).
То ж далі поговоримо про порядок фіксування та відшкодування збитків завданих юридичним особам з боку РФ.
Алгоритм фіксації збитків завданих юридичним особам:
1.У разі наявності активної пожежі або аварії слід викликати Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС). В результаті ДСНС видає акт, який юридичній особі слід зберігати. Акт від ДСНС – це плюс один документальний доказ, в якості фіксації завданих збитків.
2.Подати заяву в правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення, в порядку статті 438 КК України.
3.Фіксація завданої шкоди власними силами юридичної особи:
- Для цього необхідно підготувати та затвердити на підприємстві наказ “Про проведення інвентаризації у зв`язку із проведенням бойових дій збройними формуваннями Російської Федерації” та провести відповідну інвентаризацію.
- Зафіксувати факти нестачі товару, відсутність майна, обладнання та інших матеріальних цінностей в акті списання товарів, звіряльної відомості результатів інвентаризації, бухгалтерської довідки про списання товарно-матеріальних цінностей на підставі інвентаризації, підготувати оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку з переліком зниклих товарно-матеріальних цінностей та суми збитків.
- отримати висновок експерта про проведення судової економічної експертизи щодо документального підтвердження розміру майнової шкоди (збитків), розмір матеріальної шкоди, що завдана юридичній особі.
Отже, доказову базу зібрали, що далі? Далі звертаємося до суду з позовом. В даному випадку буде господарське судочинство, а предмет позову стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ суми завданих збитків.
Відповідно до ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» пред’явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Верховний Суд постановою від 08.06.2022 по справі № 490/9551/19 зазначив: «Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цього рішення. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.».
Тобто, українські суди мають право ігнорувати імунітет РФ в судових справах, де остання виступає в якості відповідача.
Рішення суду про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ суми завданих збитків отримали, куди рухатися далі? Далі в нас йде виконання рішення суду, і саме тут починається найцікавіше.
Виконання рішення суду в Україні.
В Україні діє ЗУ «Про виконавче провадження», з метою виконання рішення суду про стягнення сум завданих збитків необхідно звернутися до виконавчої служби з виконавчим листом за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Боржник в даному – Російська Федерація в особі Міністерства юстиції РФ.
Складнощі виконання рішення суду в Україні:
- місце виконання рішення суду. Під час виконання рішення суду особа зіштовхується із ситуацією, коли спочатку необхідно провести пошук та аналіз майна, що належить РФ на території України.
У заяві про відкриття виконавчого провадження необхідно зазначати, що саме на території, на яку поширюються повноваження органу виконавчої служби, знаходиться майно боржника (в іншому випадку документ, пред’явлений не за місцем виконання, повертається стягувачу відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»).
- Активів РФ недостатньо для задоволення грошових вимог осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії.
Отже, наявність позитивного рішення на вашу користь не гарантує його успішне виконання.
Виконання рішення суду за кордоном.
Загалом рішення українських судів виконуються в іноземних державах на підставі міжнародних договорів (двосторонніх, багатосторонніх) між Україною та іноземними державами, а за відсутності відповідних договорів — за принципом взаємності. Крім того, застосовуватиметься процесуальне законодавство держави суду, до якого особа звертається за примусовим виконанням рішення суду.
Особи, які бажають отримати відшкодування з РФ за кордоном, повинні звернутися до іноземного суду для отримання дозволу на виконання рішення українського суду/визнання такого рішення (назва та форма документа можуть відрізнятися залежно від суду та країни законодавства).
Відповідно до українського законодавства суд може розглядати питання про звернення до примусового виконання рішень суду залежно від місцезнаходження майна боржника в Україні (ст. 464 ч. 2 КПК України). Іноземне процесуальне законодавство може містити схожі норми, тож особі, яка виграє справу проти РФ, цілком ймовірно, доведеться знову шукати активи на іноземній території та звертатися до суду за місцезнаходженням майна, що належить РФ.
Одночасно, є високі шанси того, рішення українського суду на території іноземної держави не буде виконано враховуючи законодавство таких іноземних держав.
Основною причинною такого високого шансу можливого невиконання рішення українського суду полягає в тому, що за більшістю іноземних законів країни користуються судовим імунітетом і не можуть бути відповідачами в судах інших країн. У процесуальному законодавстві цих країн зазвичай встановлюється норма, згідно з якою визнання судового рішення суперечить публічному порядку (іншими словами, суперечить законодавству країни, де знаходиться суд).
Міжнародні договори про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах також передбачають подібні правила. Тому, якщо в Україні РФ може бути відповідачем в українських судах, а в іноземних державах – ні, то такі рішення українських судів не можуть бути виконані, оскільки на території іноземних країн діє судовий імунітет відносно РФ.
Навіть якщо припустити, що іноземна держава переступила через судовий імунітет РФ, то для такої держави можуть в майбутньому настати відповідні наслідки.
Прикладом таких наслідків є справа Німеччини проти Італії (Germany v. Italy: Greece intervening), що розглянута Міжнародним судом ООН.
Відповідно до фабули справи у період з 2004 по 2008 рік італійські суди винесли ряд рішень, у яких позивачам, жертвам військових злочинів та злочинів проти людяності, скоєних німецьким Рейхом під час Другої світової війни, було присуджено грошову компенсацію (відповідачем в італійських судах була Німеччина). Врешті, в 2008 році Німеччина подала заяву про порушення справи проти Італії у зв’язку із тим, що остання зазіхнула на імунітет Німеччини як суверенної держави, а отже, і на порушення норм міжнародного права.
В даній справі Міжнародний суд ООН зробив висновок про те, що ані в історії договірного права, ані у міжнародних звичаях немає винятку із правил, за якого судовий імунітет держави можна не застосовувати у випадку діянь, що спричинили смерть, тілесні ушкодження чи шкоду майну та які були вчинені на території держави суду збройними силами іншої держави у контексті збройного конфлікту.
Щодо практики Європейського суду з прав людини. В більшості судових справ (наприклад, «МакЕлгінні проти Ірландії», «Аль-Адсані проти Сполученого Королівства» та ін.), в яких поставало питання про те, чи може одна держава нести відповідальність у суді іншої держави, суд вказав: «в міжнародному праві простежується тенденція до обмеження імунітету держави, однак така практика не є загальнопоширеною та не стосується діянь військовослужбовців однієї держави на території іншої держави».
Отже, виходить, що отримавши позитивне рішення суду про відшкодування шкоди та стягнення з РФ коштів не так просто його виконати ані в Україні, ані за її межами.
Відтак, виникає необхідність в наявності механізму відшкодування шкоди за рахунок вилучених об’єктів або активів право власності на які належать РФ та її громадянам, зокрема, на території іноземних держав, що надало б змогу забезпечити виконання рішень українських судів.
Схожий механізм на законодавчому рівні впроваджено в Канаді. Законом про управління конфіскованим майном вирішено питання конфіскації активів РФ та її громадян і передачу цих активів в Україну.
Таким чином, станом на зараз юридичним особам залишається збирати доказову базу щодо відшкодування шкоди завданої збройною агресією РФ, отримувати рішення судів для того, щоб в майбутньому отримати реальні відшкодування.