ПДВ при наданні електронних послуг резидентам ЄС

Вимоги законодавства ЄС відносно оплати VAT резидентами і нерезидентами ЄС при наданні електронних послуг резидентам ЄС

Основним документом, що регулює порядок оподаткування VAT в ЄС, є Директива 2006/112 / ЄС від 26 листопада 2006 року «Про спільну систему податку на додану вартість». Однак 20 лютого 2008 року був опублікований так званий «Пакет по VAT»: Директива 2008/8 / ЄC Ради Європи від 12 лютого 2008 р. (Директива по VAT), яка внесла зміни в Директиву 2006/112 / ЄС щодо VAT відносно порядку визначення місця надання послуг, та Директива 2008/9 / ЄC Ради Європи від 12 лютого 2008 р., яка встановила детальні правила відшкодування VAT щодо осіб , які засновані не в державі-члені ЄС. Одночасно з ними було опубліковано Положення Ради Європи (ЄC) № 143/2008 від 12 лютого 2008 р. Про адміністративне співробітництво та обмін інформацією відносно правил, що стосуються місця надання послуг, спеціальних схем та процедури відшкодування податку на додану вартість.

Для роз’яснення й правильного застосування на практиці правил про місце поставки телекомунікаційних, мовних та електронних послуг, передбачених Директивою по VAT був прийнятий Виконавчий регламент Ради (ЄС) № 1042/2013 від 7 жовтня 2013 року про внесення змін до Виконавчого регламенту (ЄС) № 282/2011.

Для початку визначимо, що являють собою електронні послуги. Відповідно до ст.7 Виконавчого регламенту № 1042/2013 «Електронно-постачаючі послуги» (далі в тексті – «електронні послуги») включають послуги, постачаються за допомогою інтернету або електронної мережі, постачання яких в силу їх особливостей здійснюється автоматично і вимагає мінімального втручання людини, і забезпечення яких неможливо за відсутності інформаційних технологій. Зокрема, це такі послуги:

1. постачання оцифрованих продуктів в цілому, включаючи програмне забезпечення, зміни або оновлення програмного забезпечення;
2. послуги, що представляють або підтримують можливість присутності особи або підприємства в електронній мережі, наприклад, на веб-сайті або веб-сторінці;
3. послуги, автоматично генеруються комп’ютером з використанням Інтернет або електронної мережі, у відповідь на введення одержувачем специфічних даних;
4. передача за винагороду прав на розміщення товарів або послуг на продаж на інтернет-сайті, діючому в якості торгового майданчика онлайн, на якому потенційні покупці пропонують свою ціну із застосуванням автоматизованої процедури і сторони сповіщаються щодо продажу за допомогою відправляючого по електронній пошті повідомлення, автоматично генеруючого комп’ютером;
5. пакети інтернет-послуг (ISP) з інформацією, в яких телекомунікаційний компонент є допоміжною або підлеглою частиною (тобто пакети послуг, що не обмежуються доступом до Інтернету і включають інші елементи, наприклад, сторінки з інформаційною продукцією, що надають доступ до новин, прогнозу погоди або звітів про подорожі; ігрові майданчики; розміщення веб-сайтів; доступ до онлайн-обговорень, і т.д.); перелік послуг, які відповідають визначенню електронних послуг, наведено в Додатку II Директиви по VAT.

Порядок нарахування та обліку VAT при наданні електронних послуг розрізняється залежно від статусу замовника (оподатковуваній або не оподатковуваній особі).

• У разі надання послуг юридичним особам (B2B):
  1. Якщо замовник та постачальник знаходяться в одній країні ЄС, то постачальник проводить нарахування та сплату VAT за ставкою своєї країни. Це означає, що VAT включається в ціну послуги (рахунки виставляються з урахуванням VAT)
  2. Якщо замовник та постачальник знаходяться в різних країнах ЄС, то VAT в ціну послуги не включається (рахунки виставляються без VAT). У такому випадку використовується механізм «reverce charge»: по VAT звітує замовник, тобто він включає суму VAT у свою декларацію як податок до сплати (замість виконавця), та одночасно як податок до відрахування в тому ж розмірі (в якості замовника). У підсумку, найчастіше в подібній ситуації податок взагалі не сплачується до бюджету.
  3. Якщо замовник перебуває в країні ЄС, а постачальник у іншій країні за межами ЄС, VAT у ціну послуги не включається та теж використовується механізм «reverce charge», коли VAT нараховує та сплачує клієнт за ставкою своєї країни.

Як бачимо, за базовим правилом послуги вважаються наданими за місцем знаходження клієнта. Але в разі надання електронних послуг загальне правило може змінюватися на правило «use and enjoyment» (місце споживання послуги):

– якщо замовник резидент ЄС, але фактично послуга споживається в іншій країні, яка не є членом ЄС, то послуга обкладається VAT в цій країні (відповідно, в країні ЄС податок не утримується); – якщо замовник не резидент ЄС, але фактично послуга споживається в країні ЄС, то послуга буде обкладатися VAT в країні ЄС

Важливо відзначити, що постачальник може вважати замовника з ЄС оподатковуваною особою лише в тому випадку, якщо замовник повідомляє свій ідентифікаційний номер платника VAT або демонструє, що знаходиться в процесі реєстрації в якості платника VAT. В іншому випадку постачальник може вважати замовника неоподатковуваною особою, але тільки за умови, що відсутня інформація про зворотнє. Це значимо в контексті можливості відшкодувати нарахований VAT. Якщо діяльність замовника звільнена від оподаткування VAT, механізм відшкодування йому не передбачено, а, отже, сума податку, нарахованого в порядку «reverce charge», підлягає сплаті до бюджету.

• Надання послуг приватним особам (B2C):

З 1 січня 2015 р. місце оподаткування постачання електронних послуг буде однаково як для постачань, що здійснюються одним підприємством іншому підприємству (B2B), так і для постачань, що здійснюються підприємством кінцевого споживача (B2C). Незважаючи на це змінення, постачальнику все ще буде необхідно визначити статус клієнта (чи є він підприємством або кінцевим споживачем), оскільки у відносинах B2C відповідальність за правильний розрахунок суми VAT і його сплату несе постачальник електронних послуг.

VAT не нараховується на послуги для замовників, нерезидентів ЄС, однак якщо постачальник знаходиться за межами ЄС і надає електронні послуги приватним особам-резидентам ЄС, він (постачальник) зобов’язаний нарахувати VAT. При цьому правило «use and enjoyment» для постачальників електронних послуг приватним клієнтам не може бути застосовано.

Розглянемо випадки, коли послуги надаються замовнику-резиденту ЄС постачальниками, що знаходяться в різних країнах

1. І замовник, і постачальник – резиденти однієї країни ЄС: постачальник нараховує та сплачує VAT в своїй країні з її ставками податку, включаючи суму VAT в рахунок замовнику
2. Замовник та постачальник резиденти різних країн ЄС: постачальник сплачує податок за диференційованими ставками, які залежать від країни місцезнаходження замовника (але при цьому встати на податковий облік достатньо в своїй країні)
3. Замовник резидент ЄС, а постачальник нерезидент: постачальник повинен самостійно встати на податковий облік в ЄС та сплатити податок за ставкою, передбаченою законодавством країни проживання замовника.

Отже, тепер кожна компанія, що надає послуги європейським замовникам (B2C), зобов’язана зареєструватися в установленому порядку та отримати так званий VAT номер. При цьому число продажів або величина отриманих доходів не має значення, і проходити реєстрацію необхідно всім постачальникам електронних послуг.

У зарубіжних постачальників є два варіанти реєстрації як платників VAT, якщо у них немає постійного представництва та чинного VAT номеру в країнах ЄС:

• Зареєструватися в кожній з країн, на території яких постачаються / плануються послуги.
• Скористатися спрощеною формою реєстрації, так званою системою “єдиного вікна” (MOSS), яка дозволяє вибрати для реєстрації, наступної звітності та сплати VAT будь-яку з країн ЄС, незалежно від того, в яких державах проживають їх замовники.

Система “єдиного вікна” дозволить постачальнику електронних послуг звітувати по VAT, стягуючого з постачань приватним особам-резидентам ЄС через інтернет-портал в тій державі-члені ЄС, в якому вони ідентифіковані, та є альтернативою встановлення на податковий облік в кожній державі-члені, де постачаються послуги замовникам.

За цією схемою, зареєструвавшись в системі єдиного вікна в одній з держав-членів ЄС (держава ідентифікації), оподатковувана податком особа (постачальник послуг) подає до системи в електронній формі щоквартальні податкові декларації з VAT з даними про постачання електронних послуг приватним особам в інші держави -члени (держава споживання), разом зі сплатою належного VAT. Потім ці декларації разом зі сплаченим VAT переводяться державою ідентифікації у відповідні держави споживання через захищену комунікаційну мережу.

Ця система використовується як для оподатковуваних осіб, які засновані в ЄС, або мають представництво в ЄС (Союзна схема), так і для заснованих за межами ЄС (Несоюзна схема). Не може скористатися системою «єдиного вікна» лише що не входить в ЄС обкладена податком особа, що зареєстрована або яка зобов’язана зареєструватися для цілей VAT в ЄС, але не має там заснованого підприємства / представництва.

Для Союзної схеми державою ідентифікації буде держава-член ЄС, в якій оподатковувана особа має заснований бізнес або постійне представництво (для цілей VAT). Якщо таких представництв більш одного в межах ЄС, платник податків може вибрати одну з цих держав-членів в якості держави ідентифікації. Підприємство буде зареєстровано в системі «єдиного вікна» вікна під тим же індивідуальним ідентифікаційним номером VAT, під яким вона зареєстрована як платник VAT в своїй державі. Далі через системи повинні будуть декларуватися всі постачання електронних послуг неоподатковуваним особам в державі-члені ЄС, в якій воно не має заснованого підприємства / представництва. При цьому для постачань, здійснених в будь-якій державі-члені ЄС, в якій постачальник має представництво, система «єдиного вікна» не може бути використана.

Для Несоюзної схеми обкладена податком особа може вибрати будь-яку державу-член ЄС в якості держави ідентифікації. Це держава-член ЄС привласнює платникові податків індивідуальний ідентифікаційний номер платника VAT (використовуючи формат ЕСxxxyyyyyz).

Щоб зареєструватися у системі «єдиного вікна», підприємство повинно надати державі ідентифікації певну інформацію в електронному вигляді. Як тільки держава ідентифікації отримає і схвалить необхідну реєстраційну інформацію (після певної перевірки), вона заноситься для зберігання в базу даних і передається іншим державам-членам ЄС, а платник податків отримує підтвердження дати рішення про реєстрацію електронними засобами зв’язку.

У звичайній ситуації реєстрація вступає в силу з першого дня календарного кварталу, наступного за тим, в якій платник податків інформує державу ідентифікації про своє бажання використовувати цю систему. Але якщо платник податків розпочинає здійснювати постачання до цієї дати, система почне діяти з дня першого постачання за умови, що платник податків поінформував державу ідентифікації про початок діяльності в рамках системи не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якій було здійснено це перше постачання.

Декларацію по VAT підприємство, що використовує систему «єдиного вікна», має подавати за допомогою електронного зв’язку за кожний календарний квартал, (якщо за даний квартал постачання в ЄС не здійснювалося, необхідно подати «нульову» декларацію) протягом 20 днів з часу закінчення періоду, за який подається дана декларація. Податкова декларація повинна містити інформацію про постачання клієнтам, вчинених в кожній державі споживання платником податків, а для Союзної схеми – кожним постійним представництвом. Держава ідентифікації робить розбиття даної декларації по державах споживання і передає їм відомості, а також присвоює кожній декларації реєстраційний номер. Цей номер платник податків зазначає, виробляючи відповідний платіж – VAT, належний державі ідентифікації. Підприємство платить одну суму в розмірі загальної підсумкової суми декларації (тобто, по всім державам споживання), потім держава ідентифікації розподіляє гроші між державами споживання. Платіж здійснюється одночасно з подачею декларації з VAT, або протягом 10 днів з дня її подачі.

Вийти з системи «єдиного вікна» постачальник послуг може добровільно (зняття з обліку), або він може бути виключений зі схеми державою ідентифікації. Залежно від причин зняття з обліку або виключення постачальник може бути відсторонений від користування системи на певний термін (карантинний період).