У вересні 2017 року сталася важлива подія для фінансових структур усього світу – перший автоматичний обмін інформацією для податкових цілей за стандартом CRS (Common Reporting Standart, Єдиний стандарт обміну податковою інформацією). Джерелом інформації для обміну стали банки, а також інші фінансові установи (пенсійні фонди, інвестиційні та страхові компанії та ін.). До процесу автоматичного обміну інформацією у 2018 році також приєднується друга велика група країн.
CRS передбачає щорічний автоматичний обмін податковою інформацією між державами-членами Багатосторонньої конвенції про співпрацю між компетентними органами з питань автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS (Конвенція MCAA).
Обмін інформацією щодо рахунків юридичних і фізичних осіб буде здійснюватися автоматично, щорічно і за принципом резидентства (на відміну від закону FATCA, де використовується принцип громадянства).
Суть обміну полягає в тому, що банки збирають інформацію про фінансову діяльність за корпоративними рахунками компаній, індивідуальними рахунками фізичних осіб, приватних фондів і трастів, після чого передають її податковим органам своєї країни, які направляють цю інформацію в країну податкового резидентства власника такого рахунку.
Для того, щоб вищевказаний механізм міг бути застосований, фізична особа або компанія повинні бути податковими резидентами (країна громадянства / реєстрації може відрізнятися) країни-учасниці Конвенції MCAA.
Інформація для автоматичного обміну містить:
- персональні ідентифікатори:
- для юридичних осіб:
- назва, адреса в країні резидентства, ідентифікаційний номер платника податків – щодо кожної юридичної особи – власника рахунку;
- ім’я та прізвище, адреса в країні резидентства, ідентифікаційний номер платника податків, дата народження – щодо фізичних осіб, ідентифікованих в рамках процедур Due Diligence як “контролюючі особи” (Controlling Persons) цієї юридичної особи;
- для фізичних осіб:
- ім’я та прізвище, адреса в країні резидентства, ідентифікаційний номер платника податків, дата народження – щодо кожного власника рахунку (Account Holder);
- для юридичних осіб:
- номер рахунку (або аналогічний по функції ідентифікатор);
- назва, а також ідентифікаційний номер підзвітної фінансової установи (банку);
- залишок грошових коштів на рахунку на кінець відповідного календарного року (а якщо рахунок був закритий в цьому році – на момент закриття рахунку);
- по депо-рахунках (Custodial Account):
- загальна сума відсотків, дивідендів або іншого доходу, отриманого у відношенні активів, розміщених на такому рахунку за календарний рік або інший звітний період;
- загальна виручка, що надійшла на рахунок, від продажу або викупу активів, щодо яких підзвітна фінансова установа виступила депозитарієм, брокером, номінальним утримувачем або агентом власника рахунку;
- за депозитними рахунками (Depository Account) – загальна сума відсотків, що надійшли на рахунок за календарний рік або інший звітний період;
- за якими-небудь іншими рахунками, не зазначеними вище, – загальна сума, що надійшла власнику рахунку за календарний рік або інший звітний період.
При вищеописаному обміні, інформація про рух коштів на рахунках не є предметом обміну і не розкривається. Таким чином, ми не можемо говорити про повне скасування банківської таємниці.
Загальна схема автоматичного обміну податковою інформацією виглядає приблизно так:
Автоматичний обмін банківською інформацією необхідно завершувати до кінця вересня кожного року. Перший обмін між країнами-учасницями відбувся у вересні 2017 року за 2016 рік.
Так як податкові органи в результаті обміну отримують інформацію про фінансові активи резидентів за кордоном, можуть виникнути цілком логічні запитання: а що буде з податками до сплати? чи зросте сума податків після такого обміну?
Якщо особа практикувала ухилення від сплати податків – так, звичайно.
Основною метою організації роботи системи є підтвердження факту оплати податкових зобов’язань податковими резидентами в повній мірі. Якщо ж особа звітує про наявність іноземних активів, сплачує відповідні податки – немає причин для претензій.
Але, якщо в особи був таємний рахунок в заокеанському офшорі, який тепер взаємодіє з автоматичним обміном інформацією з країною податкового резидентства особи – не оминути й податків, і штрафних санкцій. А за ухилення від податків в особливо великих розмірах деякі країни передбачили в своєму законодавстві в тому числі і кримінальне переслідування, і тюремне ув’язнення.
Слід зазначити, що за стандартом CRS в зоні максимального ризику опиняться рахунки фізичних осіб (балансовий поріг рахунку не має значення) і рахунки тих компаній, які мають статус пасивних нефінансових організацій (понад 50% доходів такої компанії складають доходи від відсотків, дивідендів, роялті). Пов’язано це з тим, що саме за рахунками пасивних компаній інформація буде спрямовуватися:
- в країну-учасницю, резидентом якої є сама компанія,
і одночасно
- в країну-учасницю, резидентом якої є бенефіціар (и) такої пасивної компанії.
Щодо активних підприємств – не буде відправлятися інформація в країну, резидентом якої є бенефіціар такої компанії. Крім цього, банки не будуть надсилати до податкових установ для подальшого автоматичного обміну відомості про компанії, у яких є “pre-existing account” (“раніше відкриті рахунки”, рахунки, відкриті станом на 31.12.2015 р), за умови, якщо щорічно залишок коштів на такому рахунку не перевищуватиме 250000 дол. США (або еквівалент цієї суми).
Як в цьому випадку бенефіціарам компаній мінімізувати свої ризики від автоматичного обміну інформацією? В даному контексті корисним рішенням буде зміна бенефіціарним власником країни свого резидентства на країну, більш “ефективну” з точки зору персонального податкового навантаження. Це може бути Мальта, Ізраїль, Великобританія, Монако, Кіпр, ОАЕ, Андорра, Португалія.
У вересні 2017 р прозвучала серйозна заява Міністра фінансів України про те, що Україна планує приєднатися до автоматичного обміну за стандартом CRS вже у 2020 році. Відповідно, за результатами звітного 2019 року – провести відправку та отримання першого масиву даних.
Але для того, щоб це стало можливим, Україні необхідно:
- підписати Конвенцію MCAA;
- ратифікувати її;
- імплементувати ряд змін в національне законодавство.
Законодавство країни-повноправної учасниці CRS повинно містити:
- порядок надання фінансовими установами інформації про власників рахунків податковим установам;
- порядок забезпечення відповідного рівня захисту такої інформації.
Таким чином, без необхідної IT-інфраструктури та забезпечення належного рівня конфіденційності інформації, яка передається – обмін інформацією з Україною в рамках CRS не буде можливим.
Тому питання, коли саме Україна почне здійснювати автоматичний обмін податковою інформацією – відкрите. При цьому, слід не забувати, що вже зараз правоохоронні та податкові установи України уповноважені за індивідуальним запитом надсилати звернення до органів інших країн щодо інформації про конкретних осіб.