З циклу публікацій «Правові аспекти створення, маркетингу та продажу NFT за законодавством США», частина 6
Відмова від відповідальності
Маркетплейси НФТ, як і більшість надавачів послуг встановлення зв’язку між продавцями та покупцями невзаємозамінних токенів, знімають з себе будь-яку відповідальність у зв’язку з наданням своїх послуг як платформи взаємодії третіх сторін. Додатково вони відмовляються від відповідальності за самі NFT; і якраз це є дуже важливим, оскільки НФТ по суті є шматками комп’ютерного коду, що знаходиться в блокчейні.
Умови користування платформою зазвичай вказують, що маркетплейс, а також NFT, пропонуються «такими як є» і «такими, якими вони є доступними», через що оператор платформи не надає жодних гарантій того, що маркетплейс чи НФТ будуть доступними на безперебійній (постійній) основі чи будуть точними, надійними чи безпечними. Покупці повинні враховувати те, що оператори платформ не гарантуватимуть, що маркетплейс чи NFT не міститиме вірусів чи інших шкідливих компонентів.
Окрім вказівки на те, що маркетплейс та НФТ пропонуються «такими як є», оператори платформи часто розкривають користувачам велику кількість іншої інформації, а також повідомляють про фактори ризиків, багато з яких є унікальними для блокчейнів. До складу тієї інформації, якої стосується обов’язок платформи щодо розкриття, може входити таке:
- волатильність блокчейну та цифрових активів;
- неоднозначність податкового регулювання транзакцій з NFT;
- роз’яснення про те, що оператор платформи не є депозитарієм, відправником чи отримувачем НФТ, оскільки всі відповідні операції відбуваються у блокчейні, який платформа може не мати (і, як правило, не має) змоги контролювати;
- ризики того, що актив, пов’язаний з NFT, може стати недоступним;
- ризики, які виникають внаслідок можливого хардфорку (змін та розгалуження) в блокчейні, в якому депоновано НФТ;
- ризики, які виникають внаслідок неоднозначного регулювання технологій блокчейну та криптовалют;
- ризики, пов’язані з апаратним забезпеченням, зловмисним програмним забезпеченням та учасниками без належних повноважень.
Отож, автори, продавці чи покупці NFT повинні знати та розуміти розкриту платформою інформацію, а компанії, котрі створюють власні платформи НФТ, повинні обачно обмірковувати те, яку саме інформацію вони хочуть і будуть розкривати.
Юрисдикція та застосовне право
Не завжди може бути чітко зрозумілим, закони якої юрисдикції повинні застосовуватись до тієї чи іншої ситуації чи транзакції з NFT. Слід враховувати і той фактор, що НФТ пропонують в децентралізованій системі блокчейну, за них платять у тому числі і в криптовалюті, а відповідні транзакції можна здійснити без розкриття кожною зі сторін будь-якої інформації стосовно ідентифікації їх місцезнаходження, наприклад, такої як адреса доставки чи адреса для отримання рахунку. Хоча умови користування більшості маркетплейсів NFT містять положення про застосовне право, це право, швидше за все, буде застосовуватись лише до спорів, котрі виникають між користувачем та самою платформою, і саме по собі не вказує на те, регулюванню правом якої юрисдикції підпорядковані оцінка прав на твір чи інший актив, пов’язаний з НФТ. Оскільки шляхи та сфери використання NFT та технології блокчейну постійно розширюються, знадобиться цикл судових рішень, принаймні в США, щоб сформувалась система регулювання, в рамках якої почнуть вирішуватися ці питання за певними послідовними алгоритмами, на зразок того, як сформувалось окреме прецедентне право для регулювання відносин стосовно прийняття доменних імен. Наразі можна передбачити розвиток НФТ таким чином, що їх метадані міститимуть навіть вказівку на право, що застосовується до NFT та до пов’язаного з ним твору, а також положення про те, що набуття чинності правочином купівлі-продажу НФТ залежить від факту надання обома сторонами згоди на застосовне право.
У наступній публікації з циклу розглянемо вплив норм, що регулюють боротьбу з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом на обіг NFT.