Інвесторів стартапу цікавлять не лише преференційні права. Вони також хочуть впливати на розвиток структури акціонерів, передусім під час продажу акцій. Саме це регулюють обмеження на передачу акцій в угоді акціонерів. Вони визначають, як можна продавати акції і коли їх навіть зобов’язані продати. Нижче практичний огляд основних інструментів на прикладі швейцарської практики.
Дозволені передачі: винятки
Де є обмеження, там є й винятки. Тому в угодах акціонерів зазвичай перелічують угоди, на які загальні правила не поширюються. Типові приклади:
- планування спадщини за законами про спадкування;
- передача акцій у разі розлучення та інші передачі членам родини;
- передача приватній компанії, яка належить приватному акціонеру.
Ці винятки найважливіші для фізичних осіб. Вони можуть і далі керувати особистими справами без блокувань. Інвестори, своєю чергою, зазвичай залишають за собою право передавати акції всередині своєї групи компаній. Інакше кажучи, обмеження спрямовані на продажі третім особам. Сімейні та внутрішньогрупові передачі для планування спадкоємності не є їхньою метою.
Право першої відмови
Право першої відмови дає змогу певним акціонерам купити акції раніше за третю особу. Проте скористатися ним можна лише на тих самих умовах, які отримала б третя особа.
Сторони можуть вільно визначити порядок пріоритету. Наприклад, право часто спершу отримує клас акцій з найбільшою привілеєю. Потім воно переходить до наступного класу, якщо пріоритетна група не викупила все. Можливі й права всередині класу, з якого продають акції. Після цього право переходить до інших класів за узгодженим каскадом.
Часто сам стартап теж отримує право першої відмови, на початку каскаду або пізніше. Проте юридично він може не зуміти ним скористатися. За швейцарським правом компанія може тримати не більше 10% власних акцій, а у виняткових випадках 20%. Крім того, потрібні вільні резерви або можливість їх створити. Тому під час продажу частки великим акціонером стартап може викупити лише частину, навіть маючи пріоритет.
Один із варіантів найменш вигідний засновникам. У ньому право діє лише для звичайних акцій, а інвестори вільно продають привілейовані.
Право примусового продажу (drag-along)
Під час продажу компанії drag-along, мабуть, найважливіше обмеження. Воно зобов’язує акціонера продати акції третій особі, щойно настала визначена подія. Такий акціонер зазвичай не бере участі в переговорах. Попри це він мусить прийняти узгоджені умови й приєднатися до продажу.
Угода встановлює бар’єри, перш ніж обов’язок можна примусово виконати. Найчастіший із них це мінімальна частка капіталу в тих, хто хоче продати, наприклад не менше 50%. Коли умови виконано, акціонери зобов’язані продати акції. Якщо вони відмовляються, виконання можна забезпечити через суд.
Право приєднання до продажу (tag-along)
Інколи інші акціонери можуть приєднатися до продажу третій особі. На відміну від drag-along, власник tag-along сам вирішує, чи використовувати право. У результаті він може розділити успіх чужих переговорів. Водночас він має право залишитися акціонером і не брати участі в продажу.
Опціон на купівлю
Угода може також передбачати загальне право купівлі. Воно дає змогу одному акціонеру викупити акції іншого без участі третіх осіб. Типові підстави:
- порушення угоди акціонерів;
- неплатоспроможність;
- злочинні дії акціонера на шкоду компанії чи іншим акціонерам.
Це право діє як договірний штраф. Його мета в тому, щоб руйнівні дії одного акціонера не нашкодили всім іншим у стартапі.
Reverse vesting для засновників
Засновники нерідко стикаються й з обов’язком зворотного викупу. Чим раніше інвестиція і чим глибша участь засновника, тим він важливіший. Зазвичай до нього додають заборону на конкуренцію. Разом вони стимулюють засновника повністю залишатися в проєкті й після інвестиції.
Обов’язок визначає умови та строки. Умови стосуються причини виходу. Строки показують, як скоро після інвестиції засновник пішов. Якщо він достроково припиняє роботу, йому доведеться продати частину акцій назад стартапу.