Згідно з статтею 138 директиви, держава ЄС має застосувати ставку ПДВ в розмірі 0% до операцій із постачання товарів, що транспортуються в іншу державу ЄС за умови, що покупець є платником ПДВ в державі ЄС, яка не є країною, з якої відправлено товари або почалося їх транспортування. У даній статті відсутня суперечність щодо того, що місце реєстрації компанії-покупця товарів та місце доставлення товарів можуть відрізнятися. У нашому прикладі, якщо французький постачальник доставляє товари в Нідерланди, при цьому транспортування товарів повинно бути обговорено між сторонами А та В, то операція з постачання товарів з Франції до Великобританії буде трактуватися як операція з постачання всередині спільноти (Intra-Community Supply) та, відповідно, операція з придбання всередині спільноти (Intra-Community Acquisition).

Стаття 40 директиви встановлює, що при придбанні товарів усередині спільноти (Intra-Community Acquisition) місцем постачання товарів вважається держава ЄС, в якій закінчується їх транспортування. У нашому прикладі це означає, що британська компанія повинна відзвітувати із ПДВ в Нідерландах. Для цього британська компанія стає на облік ПДВ в Нідерландах та відображає його у звітності за допомогою Reverse Charge. Фінальна стадія операції з постачання товарів від британського постачальника замовнику в Нідерландах повинна бути відображена як домашня операція з постачання на території Нідерландів. Тобто британський посередник повинен виставити інвойс з голландським ПДВ.

Як ми бачимо в даному прикладі, облік ПДВ таких угод для британського посередника є обтяжливим та витратним. Тому директива передбачає спрощену процедуру обліку ПДВ, яка застосовується при чіткому дотриманні умов, викладених у статті 141.

• Операція з придбання товарів здійснюється в державі ЄС (Нідерланди) особою, що оподатковується, але не заснована в цій державі (британський посередник), та є платником ПДВ в іншій державі ЄС (Великобританія).
• Операція з придбання товарів здійснюється з метою подальшого постачання товарів в іншу державу ЄС (Нідерланди).
• Товари постачаються з держави ЄС (Франція), в якій не зареєстрована особа, яка є платником ПДВ (британський посередник), особі, для якої здійснюється подальше постачання (замовник у Нідерландах).
• Особа, якій здійснюється постачання (замовник у Нідерландах), є платником ПДВ в цій державі (Нідерланди).
• Замовник має зобов’язання зі сплати ПДВ за операціями з постачання товарів (місце постачання – Нідерланди), що здійснює особа, яка оподатковується, але не заснована в державі ЄС, в якій податок підлягає оплаті (британський посередник).

Якщо всі умови дотримано одночасно, можна застосувати спрощену процедуру. Незалежно від того, яка сторона відповідає за транспортування, французький постачальник відображає продаж товарів в обліку ПДВ як операцію з постачання всередині спільноти та застосовує ставку ПДВ в розмірі 0%. У британського посередника не виникає додаткового зобов’язання отримувати номер ПДВ в Нідерландах та, відповідно, виставляти інвойс з голландським ПДВ. Кінцевий замовник в Нідерландах відображає у звітності операцію з придбання товарів із застосуванням Reverse Charge, при цьому фактичної сплати ПДВ не відбувається.

Така операція з постачання товарів, якщо воно здійснюється з Франції до Великобританії, буде відображена у звітності покупця B1 як операція всередині спільноти із застосуванням ставки ПДВ в розмірі 0%, тому виникають складнощі при подальшому постачанні між посередниками всередині Великобританії. Воно не може вважатися домашньою операцією з постачання на території Великобританії, оскільки згідно з статтею 31 директиви, там, де товари не відправляються або не транспортуються, місцем постачання товарів вважається місце, в якому вони знаходяться в момент постачання. Відповідно, місцем постачання в транзакції між британськими посередниками будуть Нідерланди. Тут застосовуються положення статті 40.

Спрощену процедуру в даному випадку застосувати не можна, оскільки при постачанні з B1 у В2 порушується 4-й критерій. В2 не є платником ПДВ у Нідерландах.

Таким чином, британська компанія B1 повинна стати на облік ПДВ в Нідерландах та відобразити ПДВ за операціями з придбання за допомогою Reverse charge при купівлі у французького постачальника. При продажу товарів з В1 на В2 британський посередник виставить інвойс з голландським ПДВ та відобразить у звітності домашню операцію з постачання в Нідерланди. Далі, для операції з постачання з B2 кінцевому замовнику в Нідерландах може бути застосована стаття 194 директиви, яка дозволяє перенести зобов’язання із ПДВ на покупця та звільнити британського посередника B2 від необхідності реєструватися платником ПДВ в Нідерландах. Це означає, що B2 виставляє інвойс для кінцевого покупця в Нідерландах без ПДВ, а покупець застосує Reverse Charge. Як ми бачимо, в наведеному прикладі виникають складнощі із закриттям обліку ПДВ в даній угоді.

У такому варіанті ми не можемо застосувати симпліфікацію, оскільки при здійсненні постачання товарів з Ірландії в Бельгію, посередник з Бельгії не є платником ПДВ у державі-одержувачі товарів (Словенія). Отже, не виконуються критерії 4 та 5 статті директиви 141.

Відповідно, згідно з статтею 40, ірландський посередник В1 повинен зареєструватися в Словенії платником ПДВ, показати ПДВ в обліку при придбанні товарів в Словенії (Intra-Community Acquisition) та при подальшому постачанні бельгійському посереднику виставити інвойс зі словенським ПДВ. Бельгійський посередник, надалі, утримає ПДВ при постачанні на кінцевого замовника в Словенії. В результаті, для закриття обліку ПДВ даних транзакцій необхідна реєстрація ірландського B1 та бельгійського B2 посередників платниками ПДВ в Словенії (стаття 31).