Як ми зазначали раніше, Законом України № 2245-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» було внесено численні зміни до податкового законодавства.
У цій статті хочемо звернути увагу на зміни, яких зазнало трансферне ціноутворення, а саме зміни, внесені зазначеним вище Законом до статті 39 Податкового кодексу України.
Першою значною зміною стало внесення змін до критеріїв, які застосовуються Кабінетом Міністрів України при визначенні «низькоподаткових» держав (територій).
Якщо раніше одним із таких критеріїв була наявність у державі (території) ставки податку на прибуток на 5 і більше відсоткових пунктів нижчої, ніж в Україні (п.п. 39.2.1.2. п. 39.2. ст. 39 ПКУ), то відтепер, окрім низької ставки податку на прибуток, враховуються й ті держави (території) «які надають суб’єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб’єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні».
Що це означає для бізнесу в Україні, і які наслідки розширення цього критерію? Все досить просто: це надає змогу Кабінету Міністрів України значно збільшити список держав (територій), операції з якими, за певних умов, підпадатимуть під контроль трансфертного ціноутворення.
Досить суттєвими стали зміни і стосовно того, що відтепер контрольованими операціями вважатимуться й ті господарські операції, що здійснюються між нерезидентом і його постійним представництвом в Україні.
У зв’язку з цим п.п. 39.2.1.7. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України доповнено новим абзацом, відповідно до якого: «Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік».
Тобто господарські операції між нерезидентами та їх постійними представництвами переведено у розряд контрольованих за умови, що обсяг господарських операцій між ними перевищує 10 мільйонів гривень. Звертаємо увагу на те, що мова йде саме про обсяг господарських операцій, а не про дохід, отриманий постійним представництвом.
При цьому обсяг господарських операцій платника податків для цілей цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».
Не зайвим буде звернути увагу і на те, що запит контролюючого органу стосовно контрольованих операцій відтепер може надсилатися платнику податків не раніше 1 жовтня року, що настає за календарним роком, у якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено. Раніше такі запити могли надсилатися не раніше 1 травня.
Таким чином, у платників податків з’являються додаткові п’ять місяців, протягом яких вони можуть належним чином оформлювати документи, пов’язані з контрольованими операціями.
Це далеко не єдині суттєві зміни, що були внесені Законом України № 2245-VII, які матимуть вплив на ведення бізнесу в Україні. Інші важливі зміни та їх вплив на бізнес в Україні спеціалісти Finance Business Service висвітлюватимуть у наступних статтях.
