Різні країни, різні податки, різні ставки. Так починається епопея бізнесу з міжнародним податковим плануванням, пошуком оптимальних юрисдикцій та найменших податкових навантажень на прибуток.
Але регулятори, відповідальні за наповнення бюджету країни, не дрімають. Їх мета зрозуміла – зібрати більше грошей до бюджету. Офіційні податкові органи щодня ведуть боротьбу з ухиленням від сплати податків. Так винаходяться нові правила і процедури, з якими бізнесу доводиться знайомиться та, що поробиш, адаптуватися до них. Про деякі з таких правил читайте в цій статті.
Абревіатура «КІК» вже кілька років не сходить з вуст міжнародної спільноти. Що це таке, звідки з’явилася та що з нею робити?
Що таке «КІК»?
Термін «КІК» або контрольована іноземна компанія вперше був використаний в США ще в 1962 році.
В Європі відправною точкою для регулювання КІК можна назвати знакове рішення Європейського Суду у 2006 році у справі Cadbury Schweppes (C-196/04). Тоді на розгляд Суду вищої інстанції Європейського союзу було винесено питання, чи відповідає англійське законодавство про контрольовані іноземні компанії європейському принципу свободи створення. Фабула справи була проста. Англійська податкова служба зажадала у материнської компанії сплатити податки також і за її «дочку», яка була створена та здійснювала свою діяльність в Ірландії, де ставка податку на прибуток значно нижче, ніж у Великобританії. Головне в рішенні суду з цієї справи – національне законодавство може обмежувати свободу створення, АЛЕ тільки за умови дотримання двох умов:
- ми маємо справу з абсолютно штучною структурою, метою якої є ухилення від виконання вимог і положень законодавства відповідної держави;
- обмеження не повинні перевищувати необхідного.
В наші дні явище регулювання КІК вже спостерігається в більш ніж 30 країнах, воно продовжує поширюватися на інші країни.
При цьому цікавим є те, що кожна країна встановлює свої критерії визначення та правила регулювання контрольованих іноземних компаній.
Щоб не заплутатися, пропонуємо визначити ознаки, ЗАГАЛЬНІ ДЛЯ ВСІХ контрольованих іноземних компаній. Контрольована іноземна компанія означає наступне:
- іноземна компанія або структура, яка не має статусу юридичної особи,
- певна частина корпоративних прав якої належить податковому або податковим резидентам країни, яка не є країною реєстрації такої компанії.
Вважається, що через свою частку такі засновники іноземної компанії контролюють її.
Цей контроль має свою ціну. Законодавство про контрольовані іноземні компанії встановлює, що певний тип їх доходів повинен обкладатися податком тією державою, податковим резидентом якої є особа, яка контролює таку компанію, пропорційно її частки участі в капіталі компанії.
У кожній країні встановлюються свої критерії, за якими визначається, чи є іноземна компанія контрольованою і в якій мірі. Нижче наводимо приклади деяких з них.
| Країна | Критерії для визначення КІК |
| США | Для резидентів. |
| Великобританія | Для резидентів. Для нерезидентів. |
| Південно-Африканська Республіка | Для резидентів. |
| Кіпр | Для резидентів. |
| Німеччина | Для резидентів. |
У країнах ОЕСР, а їх на сьогодні 36, причому більша частина з них знаходиться в ЄС, існує два основних підходи щодо регулювання контрольованих іноземних компаній.
Перший підхід, це так званий транзакційний підхід. Не важливо, де знаходиться КІК, регулюванню та оподаткуванню підлягає спеціально визначений, здебільшого пасивний дохід. На даний момент адептами такого підходу є Німеччина та Іспанія.
Другий підхід юрисдикційний. Ідентифікуються низькоподаткові та офшорні юрисдикції, дохід від яких підлягає оподаткуванню.
Новим витком у регулюванні КІК став так званий «план BEPS», документ ОЕСР, який серйозно налаштований на боротьбу із зловживаннями в податкових практиках. За фактом, це довгий талмуд, що складається з 15 частин, одна з яких спеціально присвячена контрольованим іноземним компаніям. ОЕСР веде списки країн, які здійснюють недобросовісну податкову конкуренцію, списки країн, які взяли на себе зобов’язання щодо впровадження податкових стандартів ОЕСР та уважно моніторить, наскільки ці стандарти інкорпоруються в локальне законодавство.
Наведемо деякі положення з плану BEPS щодо контрольованих іноземних компаній.
- Широке визначення того, що називається КІК, при цьому враховуються всі організаціно-правові форми компаній та навіть постійні представництва.
- Для визначення ступеня контрольованості одночасно використовуються економічний та юридичний підходи. Розмір частки в іноземній компанії є найважливішим критерієм для оцінки ступеня контрольованості та часто дорівнює або перевищує 50%.
- Важливим моментом є порівняння ставок податку на прибуток в країнах, де зареєстровані материнська та дочірня компанії. Під прицілом юрисдикції, де ставка податку на прибуток значно менше. При цьому країни самостійно визначають кількісний показник цього «значно».
- При визначенні доходу, який знаходиться під прицілом регулювання КІК, можливе застосування двох підходів. Перший підхід потребує аналізу можливостей КІК самостійно генерувати дохід у своїй юрисдикції. І тут одну з ключових ролей відіграє поняття «достатньої економічної присутності». Другий підхід базується на аналізі надмірності доходу. При цьому виникають питання, наскільки такий підхід об’єктивний та який дохід можна вважати «нормальним», а який «надмірним».
- Для визначення доходу, який підлягає оподаткуванню згідно регулювання КІК, рекомендується використовувати положення законодавства юрисдикції материнської компанії.
- ОЕСР пропонує використовувати 5 кроків для розподілу доходу між відповідними учасниками або акціонерами.
- І нарешті, ОЕСР присвячує ряд положень та рекомендацій питанням запобігання подвійного оподаткування.
Такий він, загальний міжнародний підхід. А для того щоб детально розібратися з регулюванням контрольованих іноземних компаній, варто зануритися в законодавство країн, які вже прийняли таке регулювання. Це буде предметом наших наступних статей. Як то кажуть, далі буде…