Імплементація плану BEPS у національне законодавство
Україна продовжує рухатися шляхом імплементації у національне законодавство плану BEPS.
Треба погодитися, що це є прогресивним та необхідним кроком у сучасних умовах глобалізації і уніфікації оподаткування та боротьби із легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом.
Нещодавно Міністерство фінансів України та Національний банк України оприлюднили проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування».
На переконання авторів законопроекту, зміни покликані підтримати фінансову стабільність в країні в умовах переходу до вільного руху капіталу, підвищити ефективність податкового регулювання та запровадити єдині вимоги до прозорості ведення бізнесу в Україні за міжнародними стандартами.
Що можна очікувати від таких змін, розбиралися фахівці Finance Business Service.
Досить цікавою та суперечливою пропозицією авторів законопроекту є надання права контролюючому органу не враховувати фінансові та економічні результати контрольованих операцій, якщо:
- відсутня розумна економічна причина (ділова мета) здійснення таких операцій;
- проведення операції не передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому;
- головною ціллю або однією із головних цілей контрольованих операцій є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків.
Таким чином, вводиться ціла низка нових оціночних суджень, які віддаються на «відкуп» податковому органу. Аналізуючи невтішну практику застосування законодавства контролюючими органами під час проведення перевірок, їх свавільне трактування та ігнорування навіть імперативних норм податкового законодавства, стає очевидним, що дана норма (в запропонованій редакції) спричинить масу суперечностей та нові кола судових спорів.
Для того щоб контролюючі органи могли реалізувати таке право, пропонується ввести таке оціночне поняття, як «господарська операція, яка має економічну причину та ділову мету». За задумом авторів законопроекту, господарська операція має економічну причину та ділову мету лише за умови, якщо – в зіставних умовах незалежна особа була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги) у непов’язаних осіб з метою отримання економічної вигоди та/або сплатити відповідну вартість.
Якщо податковий орган дійде висновку (і зможе його обґрунтувати), що господарська операція не має економічної причини та ділової мети, то для цілей оподаткування буде вважатися, що вона не відбулася.
На практиці це буде означати, що покупець-резидент України не матиме змоги сформувати податковий кредит (або його буде зменшено контролюючим органом за результатами перевірки), а при подальшому продажу товару повинен буде перерахувати на електронний рахунок 20% ПДВ та нарахувати і сплатити податок на прибуток із повної вартості реалізованого товару. Тобто, по суті, він вимушений буде відчути на собі тягар подвійного податкового навантаження за такими господарськими операціями.
Є й позитивні, на наш погляд, пропозиції, а саме встановлення на законодавчому рівні принципу «превалювання суті над формою». Пропонується визначити, що фінансові характеристики контрольованої операції будуть визначатися згідно з фактичними умовами її проведення та фактичною поведінкою сторін в разі:
- коли фактичні умови контрольованої операції не відповідають умовам договору;
- коли фактична поведінка сторін і фактичні обставини проведення господарської операції відрізняються від умов самого договору;
- коли контрольована операція здійснена, але документально не оформлена.
Для забезпечення боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням прибутків за кордон такий підхід є цілком виправдним та доцільним. Він змусить учасників контрольованих операцій більш виважено підходити до документального оформлення господарських операцій і не ускладнювати їх там, де немає такої потреби.
Але є й інша, негативна сторона застосування даного принципу, яка полягає в тому, що даний підхід надасть змогу контролюючим органам втручатися в господарську діяльність підприємств шляхом свавільного трактування господарських операцій, що відбулися між суб’єктами господарювання.
На наш погляд, при трактуванні змішаних договорів в даному випадку вірогідні непорозуміння та суперечності між платником податків та контролюючим органом.
Однією із цілей законопроекту, за твердженням його авторів, є удосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням, що є одним із важливих кроків плану BEPS.
Але на наше переконання, запропоновані зміни у Податковий кодекс України не стільки удосконалюють контроль, скільки впроваджують надмірну зарегульованість цього питання. Окрім того, проблема контролю за трансфертним ціноутворенням полягає в застосуванні безлічі оціночних понять, які вводяться у законодавство. А, як загально відомо, наявність великої кількості оціночних (абстрактних) понять є досить поширеною проблемою сучасного правозастосування.