Враховуючи вкрай нестабільне податкове законодавство України, все більша і більша кількість власників бізнесу замислюються про податкове планування свого підприємства або холдингу. Податкове планування – це процес вибору найбільш оптимальної форми оподаткування та зниження податкового навантаження на бізнес за допомогою тих чи інших методів.
Методи податкового планування для бізнесу
Методи або способи, за допомогою яких реалізується податкове планування, умовно можна поділити на:
- оптимізацію податків;
- мінімізацію податків;
- уникнення податків.
Основним принципом цих методів є те, що вони не мають виходити за межі правового поля, тобто їх реалізація здійснюється виключно в рамках чинного законодавства.
Однак не всі чітко бачать грань між оптимізацією оподаткування, мінімізацією податків, уникненням податків та ухиленням від сплати податків. Багато хто, реалізуючи податкове планування, орієнтуються саме на уникнення податків, яке має дуже тонку грань із таким поняттям як ухилення від сплати податків. А це, в свою чергу, досить часто призводить до проблем із фіскальними органами та в деяких випадках закінчується донарахуваннями, штрафами, а іноді й кримінальними справами.
Слід зазначити, що податкове планування широко використовується у всьому світі як великими корпораціями, так і дрібним бізнесом. У першу чергу податкове планування спрямоване не стільки на зменшення сплати податків, скільки на збільшення прибутку, що залишається в компанії після сплати податків.
Оптимізація та мінімізація податків досягаються за рахунок:
- ефективного використання можливостей, наданих податковим законодавством (пільги за категоріями суб’єктів господарювання, за видами господарської діяльності, за видами товарів/послуг тощо);
- коригування певних напрямків господарської діяльності (повна або часткова заміна праці людей механізмами, що скорочує податкову базу для сплати соціальних відрахувань, договірна політика);
- вибору методів ведення бухгалтерського обліку;
- використання іноземного елемента у господарській діяльності тощо.
Уникнення податків не варто плутати з ухиленням від їх сплати. Грань між цими поняттями, як ми вже говорили, дуже тонка, і часто фіскальні органи уникнення сплати податків намагаються представити як ухилення від неї з усіма відповідними наслідками.
Уникнення податків, як правило, будується на колізії в національному та міжнародному законодавстві. При цьому платник податку в повному обсязі веде бухгалтерську і податкову звітність та надає її до податкового органу. Тобто його дії не носять прихований характер і не спрямовані на спотворення будь-якої інформації про господарську діяльність або бухгалтерського обліку. Саме це і відрізняє уникнення сплати податків від ухилення від сплати податків.
Різновиди схем при оптимізації податків
При здійсненні податкового планування нерідко зустрічається таке поняття як податкова схема. Податковою схемою називають основну концепцію певного методу оптимізації податків, його графічне зображення, опис елементів, які дозволяють вибудувати та застосувати оптимальний податковий режим.
Умовно схеми поділяють на «білі», «сірі» та «чорні». До білих схем відносять оптимізацію та мінімізацію податків. До сірих схем ближче за все уникнення податків, оскільки воно формально відповідає нормам закону, однак викликає сумніви у контролюючих і правоохоронних органів і вимагає дуже ретельного документального оформлення (а іноді і відстоювання свого права в суді).
Чорні схеми – це явно незаконні дії з мінімізації бази оподаткування, які можуть існувати до перших перевірок контролюючими органами (а інколи й менше). Чорні схеми в короткостроковій перспективі створюють видимість великої економії, але подальша «плата» за використання таких схем, як показує практика, виходить набагато вищою, ніж заощаджене раніше.
Враховуючи те, що той чи інший спосіб оптимізації оподаткування може нести податкові ризики, до цього питання необхідно ставитися вкрай серйозно і для його вирішення залучати відповідних фахівців.