17 лютого 2021 року Верховна Рада України підтримала у першому читанні законопроєкт, що вводить оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) певних послуг, що надаються у мережі «Інтернет» (або законопроєкт про «податок на Google»). Але на нього очікує ще подальше обговорення у Верховній Раді України до підписання та набуття чинності.
Законопроєктом наразі передбачено поняття «електронних послуг», до яких віднесено, зокрема, постачання різного контенту (наприклад, зображень, фотографій, електронних книжок, текстів, аудіовізуальних творів, відео на замовлення та відеоігор), а також надання доступу до електронних ресурсів, надання у користування хмарних технологій для розміщення даних, постачання програмного забезпечення (включаючи оновлення до нього) і надання рекламних послуг у мережі «Інтернет». Аби на послуги нараховувався ПДВ, послуги повинні надаватись через «Інтернет».
Щодо місця постачання послуги, то ПДВ за ставкою 20% нараховуватиметься на ті електронні послуги, котрі будуть надавати постачальники-нерезиденти отримувачам послуг-фізичним особам, що знаходяться в Україні (тобто за моделлю B2C). Місцезнаходження отримувача послуг буде встановлюватись на підставі всієї доречної інформації, наявної у постачальника, наприклад коду країни на SIM картці, місцезнаходження провайдера телекомунікації, IP-адреси пристрою, місцезнаходження банку, місця проживання, наданого отримувачем електронної послуги тощо.
Якщо говорити про звітність, то від постачальника-нерезидента вимагатиметься отримати реєстрацію як платник податку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в Україні, у тому разі, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення ним операцій з постачання електронних послуг фізичним особам, що знаходяться в Україні, перевищує суму, еквівалентну 1 млн гривень. Ті постачальники, які не досягають зазначеного обсягу, можуть зареєструватись як платник податку добровільно. Після реєстрації постачальник буде зобов’язаний подавати податкові декларації та сплачувати ПДВ на щоквартальній основі. Реєстрація та подання звітності буде здійснюватися онлайн. Постачальнику буде дозволено сплатити податок іноземною валютою із закордонного банківського рахунку.
«Податок на Google», по суті, близький до концепції «електронно наданих послуг», яка існує в ЄС з 2015 року. Подібна ініціатива в Україні спричинена стрімким зростанням кількості різноманітних онлайн-платформ, котрі проникають на український ринок, зокрема соціальних мереж і стрімінгових сервісів. На відміну від місцевих гравців, постачальники-нерезиденти наразі не сплачують ПДВ. Мета законопроєкту – усунути економічне спотворення, яке може втілитись у несправедливій податковій перевазі для (1) зарубіжних платформ або (2) українських платформ, які видають себе за іноземні (тобто тих, які ведуть операційну діяльність з допомогою дочірніх підприємств, зареєстрованих в офшорних юрисдикціях унаслідок податкового планування).
Противники нововведення стверджують, що нові норми тільки призведуть до зростання витрат українських споживачів, на яких постачальники-нерезиденти переводитимуть збільшений податковий тягар. Однак, у цілому, очевидної опозиції схваленню закону у Верховній Раді наразі немає, тому можна очікувати на прийняття в цілому закону до кінця 2021 року. У такому разі він почне діяти з 1 січня 2022 року.