Перш ніж купити офшор, потенційні покупці зазвичай порівнюють умови різних компаній-продавців – так би мовити, “прицінюються”. На цьому етапі у багатьох виникають одні й ті ж питання: чому ціни на класичні офшори такі різні? Фактично, вартість реєстрації такої компанії на сайтах конкурентів може відрізнятися у 5-10 разів. Заманливо низька ціна на офшорну компанію і раніше не віщувала нічого доброго, а за останні півтора року ситуація ускладнилася настільки, що сьогодні така покупка може обернутися кримінальним переслідуванням. В цьому блозі ми розберемося, що формує ціну офшору, яким чином продавцям вдається зменшити її та наскільки доречне тут прислів’я про “дешеву рибку” і “погану юшку”.
Що входить до вартості офшорної компанії?
Реальна ціна офшору складається з трьох важливих складових, таких як:
- Необхідний мінімум (собівартість). Сюди входять реєстрація компанії в держреєстрі, сплата держмита, базовий пакет документів, оформлення реєстраційної адреси, відкриття рахунку в місцевому банку, міжнародне пересилання документів та інші обов’язкові процедури.
- Додаткові зручності. Додатково до вищезазначеного мінімуму покупцеві можуть знадобитися інші послуги, наприклад, створення сайту, віртуальний офіс, номінальний сервіс тощо.
- Робота фахівців. Грамотний індивідуальний підхід компанії передбачає підбір юрисдикції з урахуванням Ваших потреб, підготовку документів, проведення консультацій із зарубіжними реєстраторами та банками. Все це вимагає часових і матеріальних витрат, а отже, і відповідної оплати. При цьому чим вище якість сервісу і рівень безпеки, тим більш обґрунтованою є висока вартість послуг компанії.
Скупий платить двічі: чому при дешевому офшорі можна переплатити?
Якщо невелику знижку (до 30%) можна пояснити особливими домовленостями між агентами або відсутністю номінального сервісу, то явна дешевизна повинна викликати побоювання. Як ми пояснювали вище, формування ціни є цілком обгрунтованим і очевидним. Якщо знехтувати будь-якою зі складових, Ви придбаєте не працюючий інструмент, а серйозні проблеми із законом. Розглянемо докладніше, яким чином продавцям вдається знизити ціну на реальну фірму. Існує кілька “класичних” ситуацій, пов’язаних із купівлею дешевого офшору.
- Один офшор – кілька власників. Низька вартість офшорної компанії може пояснюватися її одночасним продажем кільком клієнтам. Останні не знають один про одного і зі спокійною душею використовують офшор доти, поки в когось із них не виникають проблеми чи питання з податковими органами. Сьогодні такі махінації швидко розкриваються і тому зустрічаються вкрай рідко. Однак відверті шахраї, яким не важлива репутація, і в наш час таким промишляють.
- Неповний пакет документів або послуг. Як було зазначено вище, підготовка документації входить до собівартості офшору. Однак після оплати нерідко виявляється, що до оголошеної низької ціни не включено деякі важливі документи. Наприклад, банк може затребувати сертифікат Good Standing, про що продавець офшору повідомить клієнта вже постфактум, попросивши додаткову плату за оформлення документа. Реєстратор також може в цілях економії знехтувати конфіденційністю замовника і, замість того, щоб зареєструвати компанію на номінального акціонера, випустити акції безпосередньо на ім’я власника.
- Непрофесіоналізм агентів. Реєстратор може істотно скоротити витрати, залучаючи до роботи новачка або недосвідченого спеціаліста, який працює за “шаблоном”. При цьому не буде враховано ні Ваші побажання, ні зміни в законодавстві, ні нові вимоги вибраних юрисдикції та банку. Наприклад, Вам можуть продати офшор у Панамі, не повідомивши, що з недавніх пір у державі запроваджено вимогу щодо звітності. За відсутності індивідуального підходу завдання, що виникають у процесі, а саме – поява запиту на додаткові документи, взаємодія з держорганами, зміна життєвих обставин та інше – не вирішуються або вирішуються неефективно.
- Неякісний номінальний сервіс. Для того, щоб про офшор складалося враження як про реальну компанію, номінальні співробітники повинні бути на зв’язку, своєчасно і ефективно реагувати на запити, підписувати документи тощо. Якщо це не так, підприємство викликає підозри. Сьогодні досить поширеним є масове використання одних і тих же номінальних співробітників у багатьох компаніях. При бажанні це неважко перевірити, особливо за наявності онлайн-сервісу, що дозволяє за прізвищем людини знайти всі компанії, в яких вона займає посаду директора (як у Великобританії). Для максимального здешевлення послуги шахрайські компанії можуть вдаватися до використання замість професійного номіналу:
- документів померлих або неіснуючих осіб;
- осіб без визначеного місця проживання;
- сторонніх осіб без їх відома.
- Шахрайство при здачі звітності. Такий поворот представляє для клієнта найбільшу небезпеку. Більшістю юрисдикцій сьогодні встановлені певні вимоги щодо подання звітності. Найчастіше махінації провертаються у державах, де є повна (активна) і так звана “спрощена” (пасивна) системи звітності. Останній варіант значно дешевше, але підходить для певного переліку компаній. Які підводні камені можуть чекати на покупця? По-перше, клієнта можуть просто не повідомити про необхідність здавати звітність або й зовсім запевнити у відсутності такої вимоги. Консультант також може включити до вартості повну звітність, а за фактом здавати пасивну, хоча діяльність компанії цілком активна. Такі “скелети в шафі” рано чи пізно виявляються, і одного “чудового” дня власник офшору отримає повідомлення від податкової служби або іншого контролюючого органу.
Як захистити себе та свій бізнес при купівлі офшору?
Навіть якщо не брати до уваги шахраїв, занадто дешеві юрисдикції становлять небезпеку через свою погану репутацію. Одна з перших проблем, з якою Ви зіткнетеся – неможливість відкрити банківський рахунок. Крім того, відсталі країни не забезпечують належного IT-захисту, тому злам їх уразливих систем і сайтів для досвідчених шахраїв – справа нехитра. Якщо Ви дбаєте про свою репутацію, не варто нехтувати й авторитетом юрисдикції при купівлі офшору. За останні кілька років тенденції на офшорному ринку змінилися: посилилося законодавство, багато країн почали автоматичний обмін фінансовою і податковою інформацією та ввели відкриті реєстри бенефіціарних власників. Дотримання нових стандартів дозволило державам зберегти міжнародну репутацію, але при цьому вони змушені пред’являти підвищені вимоги щодо реєстрації компаній, проводити due diligence, запитувати додаткові документи, впроваджувати нові реєстри та інше. Все це пов’язано з підвищенням витрат, а отже, в кінцевому підсумку, і зі збільшенням собівартості відкриття фірми. Зважаючи на викладене, клієнт повинен тверезо оцінювати ситуацію на ринку і не чекати, що за 500 доларів отримає “all inclusive” без купи проблем із законом на додачу.