Finance Business Service продовжує проводити аналіз законопроектів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України на виконання перехідних та прикінцевих положень ЗУ «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 року.
05 липня 2018 року на розгляд Верховної Ради України було винесено президентський законопроект № 8557 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал».
Вказаним законопроектом запропоновано ввести до загальнодержавних податків – податок на виведений капітал. По своїй суті податок на виведений капітал є нічим іншим, як податком на прибуток, який має специфічний суб’єктний та об’єктний склад і певний порядок нарахування та сплати. Це підтверджує і текст законопроекту, яким визначено, що «Для цілей застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування податок на виведений капітал є подібним до податку на прибуток підприємств».
Законопроектом передбачається певний (достатньо широкий) перелік господарських операцій при здійсненні яких на території України, нерезидент (його постійне представництво) має попередньо зареєструватися платником податку на виведений капітал.
Зокрема, до таких операцій пропонується віднести:
- здавання в оренду (лізинг) майна, розташованого на території України;
- продаж нерухомого майна, розташованого на території України;
- провадження діяльності, під час якої створюється будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт, чи пов’язаної з ними наглядової діяльності, якщо тривалість
- робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців;
- надання брокерських, комісійних або агентських послуг на користь резидентів, за винятком здійснення операцій із купівлі (продажу) товарів (робіт, послуг) за межами України у нерезидентів (нерезидентам);
- здійснення операцій із продажу або іншого відчуження резиденту або нерезиденту, якщо продаж здійснюється на території України, цінних паперів, деривативів або корпоративних прав, емітованих (випущених) юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України;
- отримання майна (в тому числі цілісних майнових комплексів) від резидентів у межах спільної діяльності або переданих у довірче управління;
- укладення угоди про розподіл продукції.
При цьому вимога щодо реєстрації платником податку на виведений капітал не застосовується у випадку, якщо нерезидент провадить діяльність через резидента-платника податку, який провадить діяльність за рахунок та за дорученням нерезидента.
Дуже цікавим залишається той факт, що законопроектом пропонується, при здійсненні зазначених вище операцій, покласти обов’язок на платника податку-резидента, перед укладенням договору із нерезидентом перевіряти останнього, чи зареєструвався він в Реєстрі платників на виведений капітал. Якщо нерезидент не зареєструвався, то про це має зазначатися у договорі. Крім того, відсутність реєстрації нерезидента платником податку на виведений капітал, автоматично робить платника податків-резидента, його податковим агентом.
Не зайвим буде звернути увагу і на те, що в разі застосування розрахунків із нерезидентом у формі відмінній від грошової, податкові зобов’язання сплачуються резидентом за власний рахунок. Тобто, резидент в даному випадку, знову стає податковим агентом нерезидента.
Зазначені нововведення здійснюватимуть неабияке навантаження на платників податку-резидентів, як в частині адміністрування податків, так і в обов’язку досить прискіпливо відноситися до самого процесу укладення договорів та їх змісту.
З метою зменшення корупційної складової при взаємовідносинах між платниками податків на виведений капітал та контролюючим органом, передбачається їх взаємодія виключно в електронній формі через електронний кабінет. І це є позитивною частиною законопроекту.
Проте, одночасно із цим, для визначення повноти декларування операцій, що підлягають оподаткуванню податком на виведений капітал, контролюючим органам надається право надсилати через електронний кабінет платникам податків запити про подання інформації у разі, якщо за результатами автоматизованого аналізу податкової інформації виявлено розбіжності між сумами здійснених операцій та сумами, щодо яких платниками податків були подані податкові декларації (включаючи розрахунки та звіти). Тобто, у контролюючого органу, з’являється додаткова підстава, для направлення запитів платнику податків, а це у свою чергу знов-таки, потенційно збільшує адміністративне навантаження на платників податків.
Хто ж саме буде платником податку на виведений капітал? Законопроект виділяє умовно дві групи.
- Юридичні особи-резиденти.
- Юридичні особи-нерезиденти та їх постійні представництва, які звернулися до контролюючого органу, щодо реєстрації платником податку на виведений капітал.
Нерезиденти, що реєструються платниками податку на додану вартість в Україні, автоматично будуть реєструватися і платниками податку на виведений капітал, при чому незалежно від видів діяльності.
Передбачається, що реєстр платників податку на виведений капітал буде вестися Міністерством фінансів України, і дані з цього реєстру будуть оприлюднюватися на його офіційному сайті.
При дотриманні певних умов, неприбуткові підприємства, установи та організації не будуть вважатися платниками податку на виведений капітал. До таких неприбуткових організацій можуть бути віднесені:
- бюджетні установи;
- громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;
- спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;
- житлово-будівельні кооперативи, дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);
- об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації об’єднань власників жилих будинків;
- професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;
- сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
- інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.
Законопроектом, також пропонується виключити із переліку платників податку на виведений капітал, юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування.
Особливістю зазначеної категорії юридичних осіб є те, що – при здійсненні ними операцій із нерезидентами, які не є платниками податку на виведений капітал, вони повинні будуть дотримуватися положень Податкового кодексу України, які регламентують оподаткування податком на виведений капітал, а у відносинах із платниками податку на виведений капітал, такі юридичні особи, не вважатимуться платниками даного податку.
Що ж стосується об’єкту оподаткування податком на виведений капітал, то тут законодавець прагнув охопити, якомога більшу кількість операцій, і поділив їх на дві великі групи: 1) операції з виведення капіталу; 2) операції, що прирівняні до операцій з виведення капіталу. Перелік цих операцій є вкрай великим, і описувати їх в цій статті немає потреби.
В залежності від визначення бази оподаткування, пропонується встановити ставку податку на виведений капітал у таких розмірах: 5%, 15% та 20%, із податковим (звітним) періодом – квартал чи календарний рік (у певних випадках).
Таким чином, на наш погляд, законопроект про податок на виведений капітал, в тій редакції, яка запропонована, скоріш за все, не стільки стимулюватиме залучення власних коштів для розвитку чи оновлення матеріально-технічної бази, скільки ускладнить, як сам процес ведення бізнесу, так і адміністрування такого податку. І не виключено, що новий і достатньо плутаний порядок адміністрування податку на виведений капітал, призведе до нового витка податкових спорів, що спричинить надмірне навантаження на судову систему країни.