Напевне, немає жодного підприємства, яке б в тій чи іншій мірі не стикалося із претензіями фіскальних органів, щодо вчинення податкового правопорушення. Це й не дивно, адже чинне податкове законодавство України виписано вкрай невдало, та є досить динамічним у своїх змінах (що не сприяє становленню усталеної практики).
Податковий кодекс України визначає податковим правопорушенням – протиправні діяння платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, що тягне за собою певну відповідальність (фінансова, адміністративна, кримінальна).
Одним із принципів податкового законодавства, на відміну від господарського та кримінального, є невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
Таким чином, виходячи із визначення податкового правопорушення та принципів податкового законодавства – відповідальність за податкове правопорушення настає незалежно від наявності вини в діяннях платника податків. Таким є загальне правило відповідальності в податковому законодавстві.Виключенням з цього правила, стала стаття 1202 Податкового кодексу України, а саме підпункт 1202.2. цієї статті. В даному випадку мова йде про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
При цьому, досить дивно в статті 1202 Податкового кодексу України викладені підпункт 1202.2. та підпункт 1202.1. Невідомо, з яких міркувань виходив законодавець, визначаючи склад правопорушення в обох цих підпунктах.
І в першому і в другому підпунктах, по суті, йдеться про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних. У підпункті 1202.1. визначені межі відповідальності за прострочення реєстрації акцизної накладної, пропорційно строку такого прострочення від одного дня до 91 і більше. Слово «і більше», в даному підпункті, вказує на необмежену кількість календарних днів прострочення і, як наслідок, на максимально можливу міру відповідальності за таке порушення, як несвоєчасна реєстрація акцизних накладних.
І все б було добре, якщо б далі не йшов підпункт 120</sup>2.2., який мало того, що починає відлік терміну прострочки від 120 календарних днів, та й ще і включає в себе такий елемент порушення, як «вина платника акцизного податку».
Як відомо, для притягнення до відповідальності за правопорушення, в якому є такий обов’язковий елемент суб’єктивної сторони, як «вина», необхідно довести саме цю вину. За відсутності (недоведеності) вини, притягнення до відповідальності стає неможливим.
Виходячи із підпункту 120</sup>2.2., логічним є те, що в разі, якщо платник акцизного збору не здійснив реєстрацію акцизної накладної більш як 120 календарних днів від відповідної дати, то контролюючому органу окрім факту самого порушення необхідно встановлювати і доводити вину платника такого збору. І тільки після цього притягувати його до встановленої законом відповідальності. Таким чином, теоретично, платник акцизного збору, який прострочив реєстрацію накладної, може навмисно не реєструвати її більш 120 днів, і в подальшому вимагати від фіскального органу, щоб він, для притягнення до відповідальності довів його вину. При цьому, для притягнення до відповідальності за порушення термінів до 120 календарних днів, вина платника доведенню не підлягає. Що виглядає не логічно і досить дивно.
Не менш дивною, ніж зазначена вище норма, стали судові рішення в адміністративній справі № 820/4064/17, в рамках якої було розглянуто обов’язковість елементу «вини» платника акцизного збору при застосуванні підпунктів 1202.2. та 1202.1. статті 1202 Податкового кодексу України.
Не беручи до уваги правомірність чи неправомірність дій позивача, доведеність чи недоведеність обставин на які він посилається цій справі, сама позиція суду здається не зовсім виваженою та обґрунтованою.
Зокрема суд дійшов до наступного висновку:
«Порівнюючи склад податкового правопорушення, викладений законодавцем у п.120-2.1 ст.120-2 Податкового кодексу України та склад податкового правопорушення, викладений законодавцем у п.120-2.2 ст.120-2 цього ж кодексу, суд зазначає, що наявність або відсутність вини платника податків у несвоєчасній реєстрації акцизної накладної має юридичне значення виключно для випадку, передбаченого п.120-2.2 ст.120-2 Податкового кодексу України.
Як з’ясовано судом, у спірних правовідносинах спірне податкове повідомлення – рішення було винесено контролюючим органом на підставі п.120-2.1 ст.120-2 Податкового кодексу України, а відтак, вина не є обов’язковим елементом протиправного діяння.»
Яку різницю у складі податкового правопорушення між підпунктами 1202.2. та 1202.1. статті 1202 Податкового кодексу України побачив суд, наразі невідомо (в рішеннях про це не йдеться), що свідчить про необґрунтованість позиції суду.
Оскільки і в першому і в другому підпункті йдеться про порушення строків реєстрації акцизних накладних, то і склад правопорушення є тотожнім – порушення строків. Різницею в цих підпунктах є те, що в них визначені різні строки порушення, і відповідно різна відповідальність (у відсотках, пропорційно порушеному строку). Але строк порушення не може впливати на появу в складі правопорушення такого елементу, як «вина».
Наявність «неякісного» законодавства не є чимось дивним у світі. Проте, його правозастосування, у більшості країн, виправляється «якісним» правосуддям.
На превеликий жаль, наразі ми бачимо невдалий приклад нормотворчої техніки, щодо включення елементу «вини», у податкове правопорушення, і ще більш невдале застосування його судами.