На тлі активного впровадження все більшої кількісті країн автоматичного обміну фінансовою обліковою інформацією, передбаченого багатосторонньою угодою компетентних органів ( “The Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information”, скор. “MCAA”) стає очевидною неминучість приєднання в найближчому майбутньому України до цієї угоди.
Нагадаємо, що MCAA передбачає автоматичний щорічний обмін інформацією про фінансові рахунки нерезидентів між компетентними (податковими) органами країн, які підписали угоду. При цьому принциповим є питання визначення податкової резидентності власника рахунку, оскільки інформація про нього буде передана в компетентні податкові органи тієї країни, податковим резидентом якої він є.
Податкова резидентність фінансової установи визначається в першу чергу через самостійне визначення власника рахунку, на підставі інформації, зазначеної в документації на відкриття рахунку. Якщо ж власник рахунку декларує відсутність резидентності з метою оподаткування, то фінансова установа визначає його резидентність за адресою розташування головного офісу.
Важливо розуміти, що власником рахунку є особа, яка здійснює реальний контроль над рахунком. Якщо компанія використовує реального, а не номінального директора та підписантом за рахунком буде директор – він же буде визнаний власником рахунку. Свідченням цього може бути активність рахунків, що вказує на ведення господарської діяльності. Якщо ж рахунок пасивний, наприклад, в разі холдингової компанії, коли основні джерела його доходу – це дивіденди, власником рахунку буде визнаний бенефіціар або інша контролююча особа, а інформація про рахунок буде передана в податкові служби країни, чиїм резидентом він є.
Податковий кодекс України визначає резидентів як:
- юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
- фізичні особи, які мають місце проживання в Україні.
У разі, коли фізична особа проживає не тільки в Україні, для визначення його резидентності податковий кодекс застосовує такі критерії як: місце постійного проживання, центр життєвих інтересів (місце постійного проживання членів сім’ї, реєстрація як суб’єкта підприємницької діяльності тощо), кількість днів перебування на території України і громадянство. При цьому розгляд кожного наступного критерію застосовують тільки якщо за попереднім визначити резидентність не вдалося.
Так, якщо фізична особа має постійне місце проживання в Україні, а також місце проживання в іншій країні, вона вважається резидентом України.
Якщо це місце проживання в іншій країні постійне, то резидентом України воно буде визнано якщо тут знаходиться центр життєвих інтересів (більш тісні особисті чи економічні зв’язки).
Якщо неможливо визначити державу, в якій вона має центр життєвих інтересів особи? або воно не має місця постійного проживання у жодній з країн, то резидентом України воно буде визнано тільки якщо перебуває на українській території не менше 183 днів у році.
Якщо резидентний статус особи неможливо визначити, використовуючи попередні правила, то особа вважається резидентом за наявності українського громадянства. Якщо при цьому українське громадянство у фізичної особи не єдине, такий громадянин зобов’язаний сплачувати податки в Україні, і до того ж позбавляється права на взаємозалік податків, сплачений в інших державах.
Для визначення резидентного статусу осіб без громадянства, якщо його неможливо визначити відповідно до вищевикладених правил, застосовуються норми міжнародного права.
При цьому самостійне визначення особою основного місця проживання на території України або його реєстрація як самозайнятої також є достатніми умовами української резидентності.
Як бачимо, набути статусу податкового резидента України не складно (якщо такий статус уже не визначений за замовчуванням). Крім того, при необхідності можна легко отримати довідку, що підтверджує цей статус, письмово звернувшись до податкового органу за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи). А ось відмовитися від такого статусу куди складніше.
Оскільки в міжнародних угодах про уникнення подвійного оподаткування містяться правила визначення податкової резидентності, подібні до положень податкового кодексу України, для втрати статусу податкового резидента України як правило використовують саме міжнародну угоду. Для цього потрібно використовувати критерії, викладені вище, і зробити такі кроки:
- Вибір країни проживання та оформлення довгострокової візи.
- Отримання роботи або початок власного бізнесу в обраній країні;
- Отримання дозволу на постійне проживання в обраній країні. При цьому бажано перевезти туди також членів сім’ї;
- Припинення підприємницької діяльності (відповідно, закриття СПД) в Україні;
- Врегулювання всіх зобов’язань і претензій на території України. Подача останньої декларації до податкового органу і отримання довідки про сплату податку з доходів фізичних осіб та відсутність податкових зобов’язань з цього податку;
- Зняття з реєстрації місця проживання в Україні;
- Видача дозволу на виїзд на постійне місце проживання шляхом проставлення в закордонному паспорті відповідної відмітки;
- Постановка на консульський облік в консульстві цільової країни;
- Фактичне перебування в країні призначення більше 182 днів в році.