Вже досить давно йдуть сперечання, стосовно прийняття закону про «виведений капітал». По суті, це зміна порядку обчислення і сплати податку на прибуток підприємств.

Нарешті на офіційному сайті Верховної Ради України з’явився законопроект № 1185 від 29.08.2019 року «про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження податку на виведений капітал та імплементації стандартів протидії розмиванню податкової бази та виведення прибутку за кордон».

Законопроект досить об’ємний, досить велика увага приділена статті 39 Податкового кодексу України (трансфертне ціноутворення) але ми зупинимося на самих значущих, на наш погляд змінах, які стосуються податку на виведений капітал.

Саме цим законопроектом пропонується замінити «податок на прибуток підприємств» (п.п. 9.1.1. п. 9.1. ст. 9 ПКУ) на «податок на виведений капітал».

Перше, на що треба звернути увагу, це те, що платник податку на виведений капітал буде здійснювати взаємодію з контролюючим органом, в тому числі подавати звітність, виключно в електронній формі через електронний кабінет.

Пропонується, що платником податку буде –– юридична особа (резидент або нерезидент), яка провадить (планує проводити) господарську діяльність на території України, з моменту включення до Реєстру платників податку на виведений капітал.

До платників податку на виведений капітал не відносяться:

• неприбуткова організація, внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
• юридична особа, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності;
• юридична особа, яка створюються з метою провадження господарської діяльності виключно за межами території України та не здійснює розрахунків в межах митної території України, за винятком отримання внесків до статутного капіталу та виплати дивідендів;
• Національний банк України;

Таким чином, платниками податку на виведений капітал будуть усі юридичні особи, крім неприбуткових підприємств, підприємств на спрощеній системі оподаткування та тих підприємств, що здійснюватимуть діяльність за межами України. Слід звернути увагу на те, не усі підприємства, що здійснюватимуть діяльність за межами України, не будуть платниками на виведений капітал, а лише ті, що створюються саме із метою здійснення діяльності за кордоном.

Але і тут не все так просто. В разі коли юридична особа, що застосовує спрощену систему оподаткування або неприбуткова організація здійснюють операції із нерезидентом, які є об’єктом оподаткування податком на виведений капітал, будуть вважатися платниками податку на виведений капітал щодо таких операцій.

Тобто, юридичним особам на спрощеній системі оподаткування та неприбутковим організаціям, потрібно буде дуже уважно ставитися до своїх контрагентів-нерезидентів та господарських операцій, що з ними здійснюються.

Об’єктом оподаткування податком на виведений капітал, будуть операції з виведення капіталу. До таких операцій будуть відноситися:

• виплата дивідендів, неплатнику податку у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі (за певними винятками);
• виплата у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі з повернення (виплати) внесків та/або інших сум власнику корпоративних прав – неплатнику податку, в тому числі у зв’язку з ліквідацією платника податку, закінчення діяльності інституту спільного інвестування, зворотного викупу цінних паперів, емітованих таким платником податку;
• виплата у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі, яка здійснюється державним некорпоратизованим, казенним або комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку із спрямуванням (відрахуванням) частини чистого прибутку такого підприємства в порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування;
• виплата у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі з повернення внесків або суми, що перевищує суму внесків особі – неплатнику податку, що надавала майно в довірче управління чи спільну діяльність.

В залежності від застосованих правил визначення бази оподаткування, ставка податку на виведений капітал складатиме 5%, 15% або 20%.

При цьому, оподаткування операції, передбаченої одночасно двома і більше пунктами, здійснюється один раз за максимальними базою та ставкою оподаткування.

Крім того, визначено перелік операцій, що будуть прирівняними до операцій з виведення капіталу. До таких операцій пропонують віднести:

• виплата процентів (у тому числі тих, що були включені до суми основного боргу (тіла кредиту), комісій, інших винагород, відшкодувань, штрафів, пені, що пов’язані із залученням та/або використанням коштів, на користь нерезидентів, що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, або на користь пов’язаної особи – нерезидента за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язаннями за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями;
• виплата коштів, що перераховуються нерезидентам у межах договорів страхування, укладених зі страховиками – нерезидентами, та у межах договорів перестрахування;
• передача майна неплатнику податку без висування вимог щодо компенсації його вартості, в тому числі безоплатно надане майно (роботи, послуги);
• виплата (надання) фінансової допомоги неплатнику податку;
• виплата, що здійснюється у грошовій формі та/або у відмінній від грошової формі неприбутковою організацією для цілей інших, ніж передбачені пунктами 64.8 та 64.9 статті 64 розділу ІІ ПКУ;
• виплата (переказ), що здійснюється у грошовій формі та/або у відмінній від грошової формі у зв’язку з: переказом коштів з рахунків в українських банках на рахунки платника податку, відкриті за кордоном; погашенням зобов’язань (у тому числі боргових зобов’язань), що виникли за договорами, виконання яких не призводить до зарахування коштів на рахунки платників податку в українських банках або до отримання платником податку майна, робіт, послуг; вкладенням в об’єкти інвестицій (в тому числі придбанням майна), які перебувають за межами території України; придбанням робіт (послуг) у неплатника податку – нерезидента;
• передача майна, надання робіт, послуг неплатнику податку – нерезиденту, за договором, який передбачає виплату компенсації його (їх) вартості;
• виплата коштів та/або передача майна платником податку – резидентом, який провадить діяльність від імені, за рахунок та за дорученням нерезидента, на користь такого нерезидента в межах відповідного договору комісії доручення, агентського договору чи аналогічних договорів;
• виплата роялті неплатнику податку;
• виплата, що здійснюється у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку з внесенням до статутного капіталу або у спільну діяльність, в довірче управління, якщо отримувачем таких коштів та/або майна є особа – неплатник податку;
• виплата, що здійснюється у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку з придбанням майна (робіт, послуг) у неплатника податку – пов’язаної фізичної особи, що перебуває на спрощеній системі оподаткування;
• виплата, що здійснюється у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку з придбанням майна (робіт, послуг) у неплатника податку – нерезидента, який у порушення вимог ПКУ, провадить свою діяльність на території України без реєстрації платником податку на виведений капітал або без залучення платника податку – резидента, який провадить діяльність від імені, за рахунок та за дорученням такого нерезидента;
• господарські операції, які визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу, якщо їх умови не відповідають принципу.

Виникнення обов’язку нарахування та сплати податку

Обов’язок щодо нарахування та сплати податку виникає у платника податку у разі здійснення операції, що є об’єктом оподаткування цим податком. З метою запобігання ухилення від сплати податку, законопроектом передбачається, що підстави (право власності, довірче управління, спільна діяльність, реалізація заставленого майна, управління фондом, виконання доручення тощо), на яких платник податків розпоряджається коштами або товарами, не впливають на необхідність нарахування та сплату податку на виведений капітал.

База оподаткування

Законопроектом визначено, що базою оподаткування буде – грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними цим розділом Кодексу. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні звичайної ціни.

Суттєво змінено і порядок визначення «звичайної ціни». Пропонується, що звичайна ціна на роботи (послуги) буде визначатися відповідно до ціни вказаній в договорі, а звичайна ціна на майно – буде визначатися за певними правилами.

Як бачимо визначення об’єкту оподаткування, бази оподаткування а також відсутність прив’язки до підстав оформлення взаємовідносин між контрагентами, розроблено таким чином, щоб звести до мінімуму ризики ухилення від сплати податку на виведений капітал.

Звичайно це поки що законопроект, і він може суттєво змінитися, але загальний посил законодавця скоріше за все залишиться таким самим. А тому, враховуючи необхідність буди готовим до будь-яких змін, Finance Business Service завжди відстежує та аналізує зміни і загальні тенденції потенційних змін в чинному законодавстві, тим паче в такій важливій галузі права, як оподаткування.