У зв’язку з військовою агресією РФ багато українців були змушені виїхати за кордон та деякий час проживати на території інших держав. Навіть тимчасове перебування на території іншої держави може впливати на податковий статус особи. Чим це може загрожувати з точки зору оподаткування, розглянемо далі.
Статус податкового резидента визначає у якій країні особа повинна декларувати свої доходи та сплачувати з них податки. Кожна держава визначає перелік критеріїв – так званих тестів – відповідно до яких вважає особу резидентом. Але коли дві або більше держави претендують вважати особу своїм податковим резидентом – виникає конфлікт резидентності та з’являється ризик подвійного оподаткування.
Наразі в однаково складному становищі опинилися українці, які виїхали з України назавжди і набувають статусу податкового резидента іншої країни, не позбувшись такого статусу в Україні, та українці, які виїхали закордон тимчасово, але поки не готові повертатися в Україну.
Україна займає дуже принципову позицію щодо власного резидентства, а процедура відмови від статусу резидента законодавчо неоформлена. Відповідно, команда Finance Business Service надає нашим клієнтам рекомендації, яким чином упорядкувати свої дії для правильної зміни податкової резидентності. Але, щодо першої категорії громадян, в умовах війни навряд чи більшості вдалося виїхати відповідно до плану дій та убезпечити себе від податкових ризиків. Тому зараз важливо виявити та оцінити ризики подвійного оподаткування та здійснити коректну зміну податкового резидентства.
Щодо другої категорії, поки складно сказати, яким чином будуть врегульовані питання конфлікту резидентності – на рівні двосторонніх домовленостей держав або рекомендацій ОЕСР, але варто підготуватися самостійно на випадок, якщо таких домовленостей не буде досягнуто.
Насамперед, необхідно ознайомитися з національним законодавством країни щодо критеріїв набуття статусу резидента. Якщо відповідно до одного з критеріїв особа набуває статусу резидента країни тимчасового перебування і конфлікт резидентності таки виникає – необхідно керуватися положеннями двосторонньої конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Найчастіше конвенції оперують поняттями постійного житла, центру життєвих інтересів, ведення економічної діяльності, сімейних зв’язків та строку фактичного перебування. І якщо щодо постійного житла або центру життєвих інтересів можна посперечатися з податковою, фактичне перебування на території більше 183 днів – критерій однозначний та безапеляційний.
Загалом, ми можемо рекомендувати клієнтам декілька стратегій залежно від запиту та конкретної ситуації. В одному випадку, ми можемо оцінити шанси довести наявність постійного житла або центру життєвих інтересів в Україні як досить високі, в іншому – простіше уникати перебування більше 183 днів на території країни. Однак, в обох випадках завжди треба пам’ятати про інші критерії, побудувати послідовну стратегію та підготувати доказову базу.
Замість висновку наголошуємо, що питання податкової резидентності наразі вимушено стало актуальним, оскільки для більшості строк перебування закордоном добігає позначки 183 днів. Тому радимо дуже ретельно слідкувати за роз’ясненнями місцевих органів влад щодо статусу українців, а за необхідності – звертатися за порадами та рекомендаціями до команди Finance Business Service.