На практиці складаються ситуації, коли платник податків своєчасно сплачує той чи інший податок але, в силу тих чи інших причин, не на той бюджетний рахунок. І хоча грошові кошти потрапляють до державного бюджету своєчасно, податковий орган розцінює це як порушення строків сплати податків та нараховує штрафні санкції.
За загальним правилом платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання. Визначена платником податку, у податковій декларації, сума податкового зобов’язання вважається узгодженою та підлягає сплаті в установлені чинним законодавством строки.
В силу принципу невідворотності настання відповідальності у разі порушення податкового законодавства, який зазначено у п.п. 4.1.3. ст. 4 Податкового кодексу України, прострочення сплати податкового зобов’язання, тягне за собою застосування штрафу.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, то він притягується до відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості прострочених днів оплати.
Наскільки правомірні та виправдані такі санкції, в разі сплати податку на помилковий бюджетний рахунок?
Для надання відповіді на це питання, положень лише одного Податкового кодексу України буде не достатньо.
В першу чергу необхідно з’ясувати що ж таке бюджет і куди саме спрямовуються грошові кошти, які перераховує платник податків.
Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів на певний бюджетний період.
Так, стаття 43 Бюджетного кодексу України визначає, що в органах Казначейства України, бюджетним установам відкриваються рахунки. Частина перша цієї ж статті визначає, що: «Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.».
Стаття 2 Бюджетного кодексу України визначає, що єдиний казначейський рахунок – рахунок, відкритий… у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів.
Частинами 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що:
«4. Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
5. Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.».
Таким чином, кошти у вигляді податків та зборів, які сплачує платник податків, надходять безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.
А тепер звернемося до підстав, за наявності яких настає відповідальність платника податків. Так п.126.1. ст. 126 Податкового кодексу України визначає, що: «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності…».
Тобто настання відповідальності може мати місце лише в тому випадку, коли у платника податків наявний факт бездіяльності, який виражається у не сплаті грошового зобов’язання.
Сплата податку на помилковий бюджетний рахунок, не можна розцінювати як бездіяльність платника податків, адже по-перше оплату він здійснив, а по-друге грошові кошти потрапили на єдиний казначейський рахунок, тобто відповідний бюджет не зазнав збитків чи несвоєчасного надходження грошових коштів.
За таких обставин, застосування штрафних санкцій передбачених ст. 126 Податкового кодексу України, на наше переконання, буде не правомірним.
Позиція податкового органу традиційно йде проте цього, і в разі сплати податків на помилковий бюджетний рахунок, санкції все ж таки застосовуються. Проте судова практика, є позитивною для платника податків ще з 2015 року (як приклад Постанова Верховного Суду України по справі № 21-377а15). Приємно, що і Верховний Суд продовжив таку практику, та не змінив цілком правомірну позицію з цього питання.
Так, нещодавно Верховний Суд, у Постанові від 28.05.2019 року по справі № 826/24675/15, підтвердив, що: «…для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.».
А тому на переконання Верховного Суду: «…помилкове перерахування Товариством на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.».
Таким чином, у платника податків який своєчасно сплатив узгоджене податкове зобов’язання на помилковий рахунок, і до якого контролюючим органом застосовані штрафні санкції, цілком можливо відстояти своє право у судовому порядку.