Агентська схема
Офшорна компанія доручає англійському підприємству, яке виступає агентом, провести операцію із закупівлі і продажу товару та фінансує угоду. Оншорна компанія діє від свого імені, але за дорученням і за гроші офшорної компанії. Розрахунки здійснюються через рахунок англійської компанії, але її доходом є лише сума агентської (комісійної) винагороди.
Особливості агентської схеми
Агентська схема в податковому плануванні дозволяє уникнути прямих контактів українських підприємств з офшорними компаніями. Ця схема дозволяє вести діяльність, не порушуючи вимоги ст. 18.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Така побудова схеми призводить до того, що агентська компанія за агентським договором, за гроші офшорного принципала, за його дорученням, в його інтересах, але від свого імені укладає договори і здійснює всі господарські операції. За цю роботу агентська компанія одержує агентську комісійну винагороду (0,5-5%), яка і буде об'єктом оподаткування за місцем реєстрації агента.
Вимоги до агентської схеми
Оншорна компанія повинна відповідати вимогам, які визначають, в кінцевому рахунку, "працездатність" схеми. Суть таких вимог в наступному:
- по-перше, юрисдикція, в якій працює агентська компанія, в будь-якому випадку має бути відсутня в офіційному переліку офшорних зон, затвердженому розпорядженням КМУ №106-р від 1.03.2000 р.;
- по-друге, бажана наявність договору про уникнення подвійного оподаткування, укладеного між країною агента та Україною;
- по-третє, законодавство країни повинно дозволяти укладання прямих договорів з офшорними компаніями без шкоди для податкового статусу агентської фірми (так, наприклад, в Естонії прийнятий офшорний перелік подібно до українського, що унеможливило активне використанню місцевих фірм посередниками в "агентських схемах") .
Даним критеріям відповідає кілька європейських юрисдикцій, однак найбільш популярними серед українських підприємців є Великобританія, Чехія та Кіпр.
Що необхідно враховувати при побудові агентських схем?
Слід враховувати вимоги, які висуваються податковою службою перед компаніями, задіяними в агентських схемах, та агентській схемі в цілому. Недотримання даних вимог може призвести до визнання доходу принципала доходом компанії (агента) та до відповідного оподаткування.
У компаній повинні бути повністю незалежні господарські структури. Між агентською компанією і принципалом не повинно існувати жодного зв'язку, який міг би піддати сумніву незалежність агента. Тобто принципал не може бути акціонером компанії, директором принципала і директором компанії не може бути одна особа, принципал і акціонер компанії не повинні мати одну адресу тощо
Надання агентських послуг повинно бути основним і «звичайним» видом діяльності компанії, а агентські послуги повинні надаватися на постійній і незалежній основі. Тобто компанія не може надавати агентські послуги тільки одному принципалу, оскільки це може бути визнано порушенням умов «звичайної» діяльності на постійній і незалежній основі та слугувати доказом залежності компанії від принципала. Тому ми рекомендуємо замість одного принципала використовувати кілька принципалів і розбити агентську схему на кілька схем, в яких беруть участь різні принципали і яким агентські послуги надає одна англійська компанія.
Між принципалами і оншорною компанією повинні бути укладені та підписані агентські договори, де чітко зазначено, кому і з продажу яких товарів будуть надані агентські послуги. Угоди можуть бути здійснені тільки з тими компаніями і за такими товарами, які зазначені в агентських договорах.
При виборі країни реєстрації агентської компанії, крім основних критеріїв, описаних на початку статті, слід також брати до уваги такі фактори, як вартість реєстрації та підтримки компанії, звітність і аудит, можливість отримання номінального сервісу.
