Зі збільшенням цифрового контенту доктрина авторського права та інтелектуальної власності знаходить нові прочитання та формує базу сучасної судової і адвокатської практики. Автори цифрових (і не тільки) творів, хтось з огляду на власний досвід, інші – з урахуванням рекомендацій, озброюють свої творіння застереженнями щодо інтелектуальної власності і згадками про беззаперечне авторство як профілактикою від можливих судових спорів та медійних скандалів. Але навіть такі “амулети” не є однозначною гарантією захисту.
Так, нещодавно було оприлюднено рішення Апеляційного суду США дев’ятого округу у справі ЙОНЕЙ В. проти КОРПОРАЦІЯ PARAMOUNT PICTURES про авторські права на фільм «Top Gun: Maverick». Позов було подано Позивачами – Shosh Yonay та Yuval Yonay, спадкоємцями автора статті “Top Guns” (1983), Ehud Yonay, яка стала основою для оригінального фільму 1986 року. Позивачі стверджували, що фільм 2022 року Top Gun: Maverick порушив їхні авторські права, оскільки Paramount не продовжила ліцензію після припинення прав у 2020 році. Апеляційний суд залишив без змін рішення окружного суду, яким відмовлено у задоволенні позову з огляду на відсутність обставин, на які посилались позивачі. Розглянемо, на чому базувались сторони у цій справі та які аргументи стали ключовими факторами для прийняття рішення.
Позов виник після того, як у 2020 році спадкоємці Yonay законно скасували попередню передачу прав (terminating the copyright grant) на користь Paramount відповідно до 17 U.S.C. § 203 – права спадкоємців на відновлення авторських прав. Paramount випустила Top Gun: Maverick у 2022 році без компенсації та без належної згадки про оригінального автора матеріалів.
Основні аргументи Yonay були такими:
- Порушення авторських прав (copyright infringement): Top Gun: Maverick нібито “суттєво схожий” на оригінальну статтю Top Guns щодо захищених елементів. Позивачі наполягали, що Paramount використала елементи захищеного твору без дозволу.
- Порушення контракту (breach of contract): У попередній угоді 1983 року Paramount погодилась зазначати автора в усіх фільмах, “заснованих на” або “адаптованих зі” статті, але у фільмі Top Gun: Maverick 2022 року студія цієї умови не дотрималась.
У суді першої інстанції (Central District of California) суддя задовольнив сумарне судове рішення (summary judgment) на користь Paramount. зазначивши, що:
- Maverick не демонструє «суттєвої подібності» (substantial similarity) у захищених елементах із оригінальною статтею – це основна вимога для порушення авторського права;
- Експертна думка позивачів була відхилена, бо не відокремила незахищувані елементи (ідеї, факти) від захищуваних (оригінального вираження).
Суд також визнав, що фільм не був створений на підставі прав, переданих за угодою 1983 року, а отже умови контракту про обов’язкову вказівку авторства для подібних творів не застосовуються.
Апеляційний суд Дев’ятого округу повністю підтвердив рішення низової інстанції. Основні судові висновки:
Немає “суттєвої схожості” (substantial similarity) захищених виразів
Суд підтвердив, що Top Gun: Maverick не містить стільки оригінального вираження з Top Guns, що могло б свідчити про незаконне копіювання. Подібності обмежуються загальними темами, які не захищаються авторським правом (наприклад, військова авіація, елітні тренування), а не специфічним творчим вираженням.
Експертні свідчення
Висновки експерта позивачів були правильно виключені, оскільки не відокремлювали незахищені матеріали від захищених, що зробило їх недопустимими для встановлення істотної схожості.
Контрактне твердження відхилено
Угода про авторські права 1983 року містить дві окремі умови щодо кредиту: (1) фільм має бути “створеним під цим договором” (produced hereunder), і (2) має бути “суттєво заснований або адаптований з” (substantially based upon or adapted from) статті. Апеляційний суд постановив, що Maverick не був створений на підставі цього договору, і тому контракт не був порушений.
В результаті summary judgment на користь Paramount залишено в силі; вимоги спадкоємців відхилено.
Розглянемо детальніше в чому суть первинної угоди, що була застосована позивачами як один з ключових елементів захисту.
У 1983 році автор статті “Top Guns” (Ehud Yonay) уклав з Paramount Pictures договір, за яким:
- Paramount отримала ексклюзивні права на використання статті для створення художнього фільму (Top Gun, 1986);
- договір містив положення про кредит (attribution) – у разі, якщо фільм: створений “hereunder” (тобто в межах цієї угоди), і “substantially based upon or adapted from” (тобто суттєво схожий або адаптований з) статті.
Важливо зазначити, що договір не був безстроковим у сенсі неможливості відкликання, бо підпадав під дію американського авторського права (copyright law) і зокрема норми про право на відкликання переданих авторських прав (termination right – 17 U.S.C. § 203).
17 U.S.C. § 203 – одна з ключових норм Copyright Act США, яка:
- дозволяє автору або його спадкоємцям відкликати (terminate) раніше надану ліцензію або передачу авторських прав;
- навіть якщо договір: був чинним, був оплатним, прямо передбачав «безстрокову» (perpetual) або «невідкличну» (irrevocable) передачу прав.
Право на termination для творів, створених після 1 січня 1978 року (як у даному випадку) виникає через 35 років після укладення угоди, або через 35 років після публікації, якщо вона відбулась пізніше. Тобто, у справі Yonay це означало, що у 2020 році спадкоємці отримали повне право скористатися таким своїм правом на відкликання.
Termination не відбувається автоматично. Закон вимагає:
- Письмове повідомлення (Notice of Termination);
- Надсилання не раніше ніж за 10 років і не пізніше ніж за 2 роки
до дати termination; - Реєстрація notice у U.S. Copyright Office.
У цій справі суди виходили з того, що процедура була дотримана належним чином – Paramount не оспорювала формальну дійсність termination.
Юридичний ефект termination полягає в наступному:
Після дати termination, тобто відкликання авторських прав, до спадкоємців повертаються:
- усі майнові авторські права, які були передані за договором;
- право: ліцензувати твір заново, забороняти нове використання та вимагати компенсацію за нові використання.
Проте навіть відкликання угоди не скасовує виняток щодо похідних творів (derivative works exception), адже ключова норма – 17 U.S.C. § 203(b)(1) передбачає, що похідні твори, правомірно створені до відкликання авторських прав (derivative works, lawfully created before termination), можуть і надалі використовуватись. Тобто Top Gun (1986) – законний derivative work, тобто похідний твір, створений до 2020 року і Paramount має право показувати, продавати і дистрибутувати цей фільм без нової ліцензії, але створення нових derivative works після termination заборонене без нової угоди.
Тож все таки чому Maverick (2022) не вважався порушенням? Ключове питання суду – чи є Top Gun: Maverick derivative work, що використовує захищені елементи статті Top Guns або твором, створеним незалежно, що використовує незахищені ідеї/теми?
Для його вирішення було застосовано класичний тест Дев’ятого округу:
- Extrinsic test (зовнішній тест) – об’єктивний аналіз: відокремлення ідей, фактів, загальних тем від конкретного творчого вираження.
- Intrinsic test (внутрішній тест) – суб’єктивне сприйняття “ordinary observer” (пересічного глядача).
На основі цього тесту суд дійшов висновку, що схожість між статтею і фільмом: обмежується загальними концептами (Navy pilots, elite training, competition – військові пілоти флоту, елітна підготовка, змагання), які не охороняються авторським правом.
Так чому termination не допомогла позивачам? Termination не створює автоматичну заборону на будь-який новий фільм у тій самій тематиці, а забороняє копіювання захищеного вираження, але не монополізує ідеї, жанр або тематику.
Суд встановив, що Maverick не копіює структуру, не копіює наратив, не відтворює оригінальні сцени або текст.
Чому не спрацював аргумент про кредит?
Позивачі стверджували, що Paramount порушила договір, не вказавши автора.
Суд відхилив аргумент, бо умова про credit застосовувалась лише якщо фільм: створений “hereunder” (тобто на підставі цієї угоди), і суттєво базується на статті.
Maverick не був створений на підставі договору 1983 року і не використовував ліцензовані права.
Отже, договір просто не застосовувався до цього фільму.
Ця справа доводить, що хоч termination і потужний інструмент, але він не гарантує контроль над франшизами та не блокує нові твори, якщо вони достатньо оригінальні.
Для творців контенту ця справа доводить, що можливо втратити права на першопочатковий твір чи джерело, але зберегти можливість створювати нові частини, якщо уникати копіювання захищеного вираження.
Для практики ця справа – один із найкращих прикладів балансу між правом автора на повернення прав і свободою творчості та розвитку франшиз.