Finance Business Service
. , 72/74 03150 ,
+38 044 498 56 40, info@fbs-group.com
Пн-Пт з 08:00 до 19:00 Київ
Тільки літери та пробіли (від 2 до 30 символів)
Введіть номер, приклад +380777777777
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages

Офшор для торговельної діяльності: чи є в ньому потреба

До недавнього часу офшорні компанії активно використовувалися українськими підприємцями у міжнародній торгівлі для зменшення податкового тягаря та збереження конфіденційності бізнесу. Чи змінилася ситуація в умовах глобальної деофшоризації та, зокрема, посилення українського законодавства, розглянемо в даному блозі.

Сфера торгівлі завжди була найбільш простою та найбільш популярною для застосування офшорів. Однією з головних цілей використання офшорних схем в експортно-імпортних операціях було регулювання митної вартості товару та, відповідно, торгового прибутку компанії. Офшорні компанії в таких схемах використовувалися як посередники між продавцем і покупцем для зниження вартості товарів при експорті та завищення її при імпорті.

Однак процес деофшоризації дістався і нашої країни. В українському законодавстві запрацювали положення про контроль за трансфертним ціноутворенням. Кабінет Міністрів затвердив і періодично переглядає перелік держав із пільговим оподаткуванням (в який входять як класичні офшори, так і юрисдикції, в яких ставка податку на прибуток для компаній на 5 або більше пунктів нижча, ніж в Україні). При торгівлі українських компаній із країнами з даного переліку податковими органами застосовуються додаткові методи контролю, а саме перевірка ціни операцій на відповідність принципу «витягнутої руки». Це означає, що умови не повинні відрізнятися від тих умов, які існують на ринку, тобто між не пов’язаними контрагентами, у співставних операціях.

Не застосовується контроль трансфертного ціноутворення тільки для операцій платника податків (української компанії), обсяг яких із кожним із контрагентів не перевищує 10 млн. гривень, а також якщо річний дохід цього платника податку від будь-якої діяльності не перевищує 150 млн. гривень. Для уникнення контролю ТЦУ можна, звичайно, дробити діяльність шляхом використання більшої кількості компаній, однак в умовах зростання вартості утримання офшорів економічна доцільність їх використання залишається сумнівною.

Багато підприємців продовжують використовувати торгові офшорні схеми в міжнародній торгівлі, сподіваючись на відсутність кваліфікованих кадрів і відпрацьованих методик у податкових органів. Однак той факт, що система контролю ТЦУ в нашій країні поки не запрацювала в повній мірі, – лише питання часу. Адже Україна у 2017 році приєдналася до плану BEPS, взявши на себе зобов’язання виконати так званий «мінімальний стандарт» із боротьби зі шкідливими податковими практиками, одним із пунктів якого є вдосконалення документації із трансфертного ціноутворення. Тепер за виконанням Україною взятих зобов’язань уважно стежить міжнародна спільнота.

Наслідки прийняття закону «Про валюту» для торговельної діяльності

Крім того, в нашій країні намітився курс Національного банку на послаблення валютного контролю. Так, одним із положень проекту закону «Про валюту», опублікованого наприкінці 2017 року, є скасування граничного терміну виконання умов контрактів, який на даний момент становить 180 днів. Наявність такого граничного терміну була однією з основних причин використання офшорних посередників у здійсненні торгових операцій, адже його недотримання загрожувало нарахуванням пені в розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення поставки товару або оплати товару за зовнішньоекономічним договором. Проте із прийняттям цього закону підприємцям більше не потрібно буде турбуватися про необхідність укластися саме у 180 днів, відповідно, відпаде одна з основних причин здійснення експортно-імпортних операцій через офшорних посередників.

Не варто забувати також про репутаційний аспект. Іноді контрагент, дізнавшись про місце реєстрації компанії (на островах), відразу відмовляється з нею співпрацювати. Натомість, набагато більшу довіру викликає компанія із престижної юрисдикції, наприклад, Чехії, Естонії. Використовуючи такі компанії в міжнародній торгівлі, українські підприємства можуть користуватися цілим рядом переваг. Але це вже зовсім інша історія, яка є предметом розгляду окремого блогу.